Zastava                  Руски писнї - Rutenian Songs

Опатьце богатство видео материялох о Русинох - кликнїце на лоґо
See the abundance of video clips about Rusyns - click on the logo

 

ЗМИСТ - CONTENTS

ДУЕТИ

Вжал бим це, дзивчатко   
Ей, червена ружа трояка   
Загуркали два герлічки   
Ой, ти дівчино зарученая   
Під дубиною   
Тече річка   
А ти,  мила,  цо думала   
Качур на долїнє   
Лучка,   лучка   
На ярочку   
Нїжей од валала
Пила бим   
Чече вода, чече   
Явор, явор   
Дівча в сінех стояло   
Ишло дзивче по воду   
І шумить і гуде   
Кед я ишол през тот лєс
Коло водички   
Лєтай, лєтай   
Мила моя, дзе ши  була вчера   
Шедла мушка   
В ширим полю   
Гаю мой желени   
Гучала ричка   
Ей, дзивчатко пишне   
Жимно, жимно барз   
Не зрубуй,  не сцинай   
Нїґда я не видзел   
Огурочки навязани   
Орал  мили,  орал   
Пошол мой милєнки   
При мурику явор   
Шугай, придз  ґу нам   
Я нє прето шпивам   
Лугом  іду   
Одхиль-лє,  мила,  облачок   
По дорозі жук
Та вже третий вечір   
Вежнї  зайду и я зайду   
Зармуцена моя мила   
Кед ми порахуєш   
Мили мой муж очку
Плєла дзивка,  плєла лєн   
Коло нашей хижи   
Пред нашима дзверми   
Уж нє будзем вечарами   
Дівчино моя   
Ой, дівчино,  шумить гай   
Ой, у полі  верба   
Пусти ж мене, мамо   
Скочела я з  конїка   
Чарна горо, чарна

Толкованє:
А-ґрупа: писнї принєшени зоз приселєеньом до Бачкей и Сриму
Б-ґрупа: писнї хтори ориґинално настали у Бачкей и Сриму по приселєню
В-ґрупа: писнї хтори пренєшени зоз Горнїци до Бачкей и Сриму по приселєню
Г-ґрупа: писнї
Нєкласификовани: писнї хтори автор кнїжки "Наша песня" нє класификовал до ґрупох А, Б, В, лєбо Ґ.

ДУЕТИ

А-ґрупа

"ВЖАЛ БИМ ЦЕ, ДЗИВЧАТКО, АЛЄ НАЦО?" - Характер: любов дараз и злобна, алє ей жаделко нє спричинює зваду (гоч оштри слова, алє благо вишпивани — у молу, moderato).
Наша народна писня з Лемківщини, а записал ю з мелодию др Ф. Колесса, Ет. зб. І ч. 464. Тей мелодиї за часу Першей шветовей войни поддани там и други текст, "Кед ми пришла карта наруковац". Познейше под исту тоту нашу мелодию подложели моравски Чехи свой текст старей их народней писнї "Умарла ми жена" (Бартош - Яначек), та ю як свою шпиваю. До Медзимуря, дзе ю нашол др. В. Жґанец уж зос кайкавским текстом, найви-
роятнейше ю пренєсли мадярски Циґанє — музиканти. — Ту ю подаваме таку, як вона у ориґиналу записана.

"ЕЙ, ЧЕРВЕНА РУЖА ТРОЯКА" — Характер: нєщешлїва жена пияка ошпивує свою биду.
Наша Народна лемкивска писня найпознатша у цалим карпатским краю. Записал ю Воллан ч. 75, Врабел ч. 14, Головацький ч. 527 и др. Ф. Колесса, Ет. зб. I ч. 4бба и Ет. зб. II ч. 50 вєдно з мелодию. До нас дошла по дзияко - учительах. Прето же ю и мадярски Циґанє-музиканти "пожичели" и грали ю на "дьорш", унесли до ней велї синкопи. Ту ю приношиме чисту як ю записал др Ф. Колесса.

"ЗАГУРКАЛИ ДВА ГЕРЛЇЧКИ" — Характер: гуркот герлїчкох як бешеда залюбених — мирна (перша часц: апсіапііпо), алє оцец, мац, родзина бранї пре тал (револт: piu moss) ...але гоч браня, ми ше побереме...
Стара наша народна писна з мелодию. Текст ма вецей вариянти, а два од нїх записал Гнатюк, Ет. зб. IX ч. 72 и 92. Трецу вариянту записал др. Колесса з мелодию у Ет. зб. I ч. 152. Ми ту вибрали найкрасшу. На тоту мелодию дахто шпива и "Полюбел я", котра є уж штварта вариянта, алє зоз ритмичнима недостатками.

"ОЙ ТИ, ДІВЧИНО, ЗАРУЧЕНАЯ" — Характер: права война у души зарученей дзивки по волї родичох, а вона другого люби (широка мелодия).
Стара народна писня зоз Галичини вшадзи позната, дзе нас єст. Ту є подана зоз зб. Сичинського ч. 10

"ПІД ДУБИНОЮ" — Характер: балада.
Так исто стара наша народна балада од давна вшадзи медзи нами позната. У Галичини ю записал П. Жеґота пред 1830 р. ч. 1, за нїм Чубиньський ч. 626 и Верхатський ч. 190, у Буковини Купчанко ч. 80, на Подкарпатю Головацький ч. 4, Воллан ч. 71, у Бачки М. Врабель ч. 779 и Гнатюк (у Керестуре) ч. 320, а М. Лисенко на Днїпрянщини ч. 29 и др. Ф. Колесса ч. 243 I на галицкей Лемківщині.

"ТЕЧЕ РІЧКА" — Характер: нє лєгко и козакови, кед му дзивче нє враца любов, алє на другого патри.
Стара наша народна писня споза Карпатох, а вшадзи ю наш народ зос собу по швеце рознєсол. Подаваме ю зоз Воробкевичового зборнїчка.

"КОЛО ВОДИЧКИ САМИ РУЖИЧКИ" — Характер: писнямладосци, полна веселосци и живота.
Текст записал В. Гнатюк у Коцуре 1897 р. Од Марї Бесерминї, Ет. зб. ЇХ. ч. 134, а вириянту того текста, котра ту подана зоз мелодию записал Тон у Коцуре 1930 р. од Й. Шандор. Мелодия є чала вариянта писнї у зб. Д. Січинського, ч. 180, котра ма початий текст "Ліщина, л'їщина". Писня иншак зоз Лемкивского краю.

"ЛЄТАЙ, ЛЄТАЙ, ЛЄТАЙ, ГОЛУБОЧКУ БИЛИ — Характер: нїжна и поважна писня залюбених, полна достоїнства и краси.
1927 р. по шпивиню А. Буили ю Тон записал у Коцуре, а то паралела писнї з Лемкивского краю, котру найдземе у зб. Д. Січинського ч. 172, зоз дакус иншаким текстом (вариянта!)
на матичней бешеди.

"МИЛА МОЯ, ДЗЕ ШИ БУЛА ВЧЕРА?" — Характер: розумна дзивка ше не будзе заводзиц до глїбшого приятельства зоз леґиньом, котри не дума на женїдбу.лєм на забаву: прето
на кажде питане "премудри" одвит.
Тоту стару нашу народну писню з лемкивского краю записал Тон у Р. Керестуре 1935 р. од М. Паплацка, а ей паралелу найдземе у зб. др. Ф. Колесси 396/1.

"ШЕДЛА МУШКА НА КОНАРИК" — Характер: поважна писня леґиня, кед ше мила з нїм "оруцує", бо ма вецей питачох, а ґу тому є барз мацерова.
Тоту нашу народну мелодию зос текстом записал Тон од Янка Ф. Т. у Коцуре 1953. То текстова и мелодийна вариянта писнї зоз Лемкивского краю, цо ю записал др. Ф. Колесса, Ет. зб. І. ч, 358в-ґ. Єдна вариянта текста друкована и у НП., ч. 83.

"ТА ВЖЕ ТРЕТИЙ ВЕЧІР" — Характер: смутна любовна писня младих, котрим родичи браня.
То стародавна закарпатска наша народна писня, котру записал Я. Олеар 1951 року у Коцуре од Марї Хромишовей, число запису 57, а у ориґиналу ю находзиме у 36. Д. Сочинського, ч. 57.

"ВЕЖНІ ЗАЙДУ" — Характер: нє єден леґинь зоз нєщесней любови кепкари, гоч го то болї.
Стародавна наша народна писня зоз Закарпатского краю, котра є мелодийна вариянта писнї "Щож я буду бідний діяв", а записал ю Тон од Ал. Буили у Коцуре 1928. У Карпатох ю записал др. Ф. Колесса, Муз. ет. зб. II, число 98, а друкована є и у Науковим зборнїку II, число 122. Попробовали ю присвоїц и Словаци (Потеира ч. 61) и Мадяре.

Б-ґрупа

"А ТИ, МИЛА, ЦО ДУМАЛА" — Характер: права любов може буц лєм цала, а нє подзелєна, иншак ше лєм смутно законьчи.
Текст тей нашей народнейписнїдраматични ицикави, а записал го Тон у Коцуре 1951 р. Мелодия наша зос Карпатох, а шпиваю ю и Словаци зос своїм текстом "Ганїчко, шестричко, дзе ши бола?", а нє покладаюци увагу на походзене текста, редакторе НП исти друковали.*
* Мелодия у другей часци ма цудзи елемент: мелодийни тройково колєна, та хто исту писню шпива, а слова "душо моя" нєпотребно повторює, тот мадярско-словацки елемент ище баржей зазначуе.

"КАЧУР НА ДОЛЇНЄ" -- Характер і ошмеяни фриволитет у поважней фурми.
Текст стари и випатра же ориґинални бачко-сримски, бо у розположивих ет. зб. нє найдзена нїяка вариянта анї паралела. Мелодию записал М. Ковач у Сриме, а будзе тиж наша, лєм у другей часци ма цудзи елемент: будова на тройково колена (вплїв мадярско-словацки).

"ЛУЧКА, ЛУЧКА" — Характер : Одбита молба за чеканьом.
Стара наша народна мелодия, котра є полна поваги, алє єй текст пожичени од моравских Чехох (ет. зб. Ербен ч. 49, Ян Шафарик ч. 52 и Ян Коллар ч. 1.). Прето же є прешпивани на нашу бешеду, вон достал другу фурму, та го мож вжац за другу вариянту. Записал М. Врабель ч. 55, Гнатюк у Коцуре, Ет. зб. IX ч. 260, а зазначел то и др. Ф. Колесса у Ет. зд. І. ч. 40. Зоз ритмичнима хибами друковани є у НП ч. 92.

"НА ЯРОЧКУ ГУСТИ ШАШ" — Характер : траґи-комични диялоґ залюбених, котрим ше не даю побрац, будзи и шмих и жаль (andant emoderato и allegro sforzando).
Народна писня записана у Вербаше, а мелодию зложел Тон 1940 року.

"НЇЖЕЙ ОД ВАЛАЛА" — Характер: тексту писнї нєдодостава хомоґеносц медзи першу и гевтима строфами.
Ориґинални текст по НП. ч. 114 зоз малима нужнима виправками, а випатра якда є зложени зоз досц окремних текстох. Мелодию записал М. Ковач у Сриме.

"ПИЛА БИМ" — Характер: жажда милого видзиц (апdante), котри наруковал, векша од смияду, алє строгосц войскова бранї (piu mosso).
Тоту нашу вояцку писню записал М. Ковач у Сриме, а у НП є под ч. 13.

"ЧЕЧЕ ВОДА, ЧЕЧЕ" — Характер: зоз утрату венка скапала и краса, а їх место у души дзивчеца завжал смуток, боль и нариканє.
У познатих ет. зб. и наших и цудзих дармо гледана паралела лєбо вариянта, бо ей нет. Зоз того заключуєме же то ориґинални наш текст ведно з мелодию. Правда, у нєй уст два
цудзи елементи: у першей часци мелодична фраза преходзи на доминанту зос тоники, а у другей маме три мелод. колена (вплїв мадярско-словацких фурмох).

"ЯВОР, ЯВОР" — Характер: дзивче задава жаль леґиньови, бо другого нашла.
Текст подполно наш, ориґинални, до тераз нєдруковани, а записал го Тон у Вербаше 1952. Мелодия стара народна, по своей будови спада до подїльскей ґрупи. На тоту мелодию даґдзе шпиваю "Шерцо мойо, чом так гориш?" лєбо "Нїґда я то не верела",
але ритмика обидвох текстох ше цалком не злагодзи зоз ритмом мелодиї. Мелодию записал С. Суботин у радио-ст.

"В ШИРИМ ПОЛЮ ГРУШКА ДРЕВКО" - Характер: нєвирни шугай даремно цеши зохабену заплакану милу, єй жалї непремерани.
Текст записал Тон 1927 р. од Кати Джуньовей у Коцуре, а мелодию зложел сам. Єдна вариянта того текста друкована у НП, ч. 39. лемже так нєщешлїво, же там збити аж штири рижий шпиванки, а од власного тексту остала лєм перша строфа. Ту друковани текст є вариянта нашей нар. писнї з Лемкивского краю, котру др. Ф. Колесса записал у Ет. зб. II. ч. 103.

"ГАЮ МОЙ ЖЕЛЄНИ" —Характер: У смутним валцеру поносоване дзивчеца на нєвирносц милого.
Текст записал В. Гнатюк. ч. 122/ІХ (перша строфа), а мелодию зложел Тон 1951 р. Вариянти того текста зазначел др. Ф. Колесса, Ет. зб. ч. 1226 и II. 133.

"ГУЧАЛА РИЧКА, ГУЧАЛА" — Характер: алеґорично ошпивана вирна любов дзивчеца у живей полней контрастох мелодиї — як у валцеру.
Текст записал Тон у Коцуре 1930 р. од И. Шандор, а мелодию ложел сам. То текстова вариянта писнї з Лемкивского краю ч. 5506 Ет. зб. І. др. Ф. Колесси.

"ЕЙ, ДЗИВЧАТКО ПИШНЕ ГОРЕ СЕБЕ НЄШЕ" - Характер: писня доброго и веселого розположеня: стари младей не пара.
Мелодию вєдно зоз текстом записал Тон у Коцуре од Янка Ф. Т. 1953 р. Мелодия ориґинална и легка, а текст ма свою вариянту у Ет. зб. др. Ф. Колесси І. ч. 20.

"ЖИМНО, ЖИМНО БАРЗ ПОД ОБЛАЧКОМ СТАЦ" - Характер: болї худобного леґиня кед ше запатрел до богатей дзивки, котра му ше до очох пишно шмее, голєм у писнї протестує.
Цалу писню яка є ту друкована записал Тон 1935 року у Р. Керестуре од Михала Паплацко. Мелодия ориґинална, а текст є вариянта писнї ч. 575 Ет. зб. І. др. Ф. Колесси з Лемкивского краю, а подобну записал и Головацький, Ет. зб. III. ч. 164.

"НЄ ЗРУБУЙ, НЄ СЦИНАЙ" — Характер: мила привидно пробує нєодважного милого, котри би сцел каждому на дзеку зробиц.
Текст у НП ч. 79 ту дакус пошорени вариянта ч. 229х-а Ет. зб. І. др. Ф. Колесси, а у Галичини то записал и др. Иван Колесса, Ет. зб. XI. ч. 3 як и Єдличка ч. 12/1, котри нашо народни писнї зазберовал по Закарпатских крайох. Од спомнутих наших етноґрафох анї єден нє зазначел тоту мелодию, цо є ту подана, а котра ше од давней старини медзи нами шпива. Нє найдзена анї у цудзих ет. зб. тота мелодия, та заключуєме же є наша ори-
гинална.

"НЇҐДА Я НЄ ВИДЗЕЛ ТАК ДЗИВЧАТКО ПЛАКАЦ" - Характер: смутна писня розлуки од милей, бо мили наруковал.
Текст зоз мелодию записал Тон у Конуре 1927 року од К. Джуньовей. Исти текст зазначел и В. Гнатюк у Керестуре 1897 р. од Гані Рамачовей, а тиж и М. Врабель у Р. соловею, стр. 152.

"ОГУРОЧКИ НАВЯЗАНИ, ХТО ЖЕ ИХ ОПЛЄЄ ?"
Характер: ніжна любовна писня двох шерцох, на шицко осетлїви.
Текст записал Тон од К. Джуньовей у Коцуре 1928 року, а мелодию ей сам зложел. Тот текст будзе вариянта писнї ч. 332 Ет. зб. I. др. Ф. Колесси (по змисту и першей строфи ше досц злагодза).

"ОРАЛ МИЛИ, ОРАЛ, А МИЛЄНКУ ВОЛАЛ" — Характер: розумна дзивка ше чува злих язикох: стримана любов задава церпеня и болї.
Мелодию зос текстом записал Тон у Коцуре 1928 року од К. Джуньовей. Мелодия ориґинална, а текст будзе вариянта писнї ч. 224 Ет. зб. I. др. Ф. Колесси (перша строфа ше склада, а далєй лєм по змисту).

ПОШОЛ МОЙ МИЛЄНКИ" — Характер: ошпивани боль и жаль жени, цо остала у биди през мужа, цо пошол заробиц до Америки.
Текст записал Тон у Коцуре 1928 од Влах Ферка и Марка Шанти, а мелодию сам зложел. Перши два строфи буду вариянта писнї цо ю записал у Спишским краю (стара наша дїдовщина) ч. 61. Гнатюк.

"ПРИ МУРИКУ ЯВОР" — Характер: ошпивана розлука милого од милей, котра задава боль обидвоїм (мол), алє ю мож пребановац (ядерни маршови стреднї темпо).
Ориґинални текст записал Тон у Вербасу од М. Ґ., а мелодию сам зложел 1951 року.

"ШУГАЙ, ПРИДЗ ҐУ НАМ" — Характер: у маршовим темпу ошпивани стародавни обичай, кед легинє зос силу сперали одац ше на други валал.
Текст дакус пошорени, а зазначени є у НП ч. 66. Мелодию ложел Тон 1937 р. у Р. Керестуре.

"Я НЄ ПРЕТО ШПИВАМ - БИМ ВЕСЕЛА БУЛА" —Характер: дзивоцки жалї тим чежши, чим их родичи меней розумя.
Текст записал Тон одЙ.Шандор у Коцуре 1928 р., а мелодиюсам зложел. Текст тей писнї — то вариянта писнї, цо записал Гнатюк у Спишским краю ч. 97 Ет. зб. IX.

"ЗАРМУЦЕНА МОЯ МИЛА" — Характер: на широко оплакана (Largo) нєщесна любов медзи богатством и худобством.
Текст тей писнї записал Тон у Коцуре од Є. Шандор, а мелодию єй зложел сам 1937 року. Вшелїяк то текстова вариянта (особено перша строфа) нашей народней писнї зоз Закарпатского краю, цо є под числом 93 зб. Д. Січинського.

"КЕД МИ ПОРАХУЄШ" — Характер: стретли ше гордосц дзивки и "мам кеди" леґиня, та и їх любосц народ ошпивал.
Єдна з найстарших народних писньох, а вишпивала ю Тонови К. Джуня у Коцуре 1929. На исту тему и истим метру лєм зоз другима словами записал у Карпатох др. Ф. Колесса тоту
народну писню, Муз. ет. зб. І, число 31.

"МИЛИ МОЙ МУЖОЧКУ" — Характер: франтлїва писня веселого настрою о народним лїку — ягодачи.
Писню записал Тон у Вербаше 1952 року од Михала Г. То вшелїяк єдна од новших писньох и по змисту и по мелодиї, алє тема не цалком ориґинална, бо у Муз. ет. зб. др. Людкевича число 1497 находзиме (особено перша строфа) блїзку вариянту.

"ПЛЄЛА ДЗИВКА" — Характер: подскочна, весела писньочка о нєсудзеней пари.
Цалу тоту писню записал Тон у Вербаше од Михала Г. 1953 року. Тот текст ма и другу дальшу вариянту, друковану у НП, число 63.

"КОЛО НАШЕЙ ХИЖИ" — Характер: дзивоцка поважна любовна писня нїжного почуваня.
Цалу писню записал Тон у Вербаше од Михала Г. 1953 року. Мелодия старшого типу, по шицких особинох нашого походзеня.

"ПРЕД НАШИМА ДЗВЕРМИ" — Характер: ошпивани любовни почуваня веселого дзивчеца на живши способ (Andante) як обично.
Текст тей нашей народней писнї друковани у НП, число 59, лєм є ту дакус пошорени, а мелодию зложел Тон 1939 року.

"УЖ НЄ БУДЗЕМ ВЕЧАРАМИ" — Характер: любов нє бависко, а хто ше з ню бави, обично вец покутує и цали живот.
Ту глїбоко ошпивана така нещесна и нерозважна любов. Текст тей писнї записал Тон од Михала Г. у Вербаше, а мелодию зложел сам 1953 року. То будзе вариянта писнї число 233 г Муз. ек зб. I, а записал ю др. Ф. Колесса у Карпатох.

В-ґрупа

"ДЇВЧА В СІНЕХ СТОЯЛО" — Характер: франта дзивчеца веселей натури зоз нєшмелим козаком.
Наша закарпатска народна писня общепозната, а до нас дошла по дзияко-учительох концом XIX вика. У НП є под ч. 242, а ту є преписана зоз зб. Січинського ч. 9.

"ИШЛО ДЗИВЧЕ ПО ВОДУ" — Характер: планиране стретнуце, котре ше зоз винчаньом закончело.
Мелодия тей народней писнї є по шицких знакох подїльского типу, алє як нашо так и сушедски етноґрафи ше складаю, же текст тей писнї шлезких Полякох (Ербен ч. 174, Waclaw ч. 337, Роґер ч. 113-114, Й Шафарик 114, Бартош—Яначек ч. 59 и Коллар ч. 17). Гнатюк го записал у Керестуре, Ет. зб. IX ч. 33, а др. Ф. Колесса у Ет. зб. І ч. 270 и 495, алє и його анализа на исте указує. Пре текст тоту писню кладземе до В-Г ґрупи. Текст у НП под ч. 141.

"І ШУМИТЬ І ГУДЕ" — Характер: танеєчна и весела писня.
Наша стара закарпатска народна писня позната у нас уж пред Першу шветову войну. Преписана є зоз вязанки Топольницького.

"КЕД Я ИШОЛ ПРЕЗ ТОТ ЛЄС" — Характер: мудрому дзивчецу венок найвекша краса, прето го чува.
Текст тей нашей писнї — то вариянта зоз лемкивского краю, дзе ю др. Колесса записал у Ет. зб. І ч. 367 б и 583 6, а у Ет. зб. I ч. 111. Крем др. Ф. Колесси, записал и Верхатський ч. 220 и Головацький ч. 169 вельо скорей. У Коцуре записал Гнатюк 1897 у Ет. зб. IX ч. 238. Дакус є пременєто друкована у НП ч. 47. Мелодию зложел Тон 1937 р.

"ЛУГОМ ІДУ, КОНЯ ВЕДУ — Характер: весела писня младосци, живота и франти.
Наша народна писня зоз Закарпатского краю ту у нас позната давно пред Першу шветову войну, а пренєсли ю дзияко-учителе. Преписана є ту зоз зб. Ваврисевича.

ОДХИЛЬ-ЛЄ, МИЛА, ОБЛАЧОК" Характер: у валцеровим темпу ошпивана зос красну мелодию любов без траґики.
Цалу писню записал Тон у Львове 1931 р. од А. Толопки, а вона походзи зоз Лемкивского краю. Од того часу є и ту по наших дзепоедних валалох позната.

"ПО ДОРОЗІ ЖУК" — Характер: весела, жива а шмиховальна писня о невертким леґиньови и дзивки.
Тоту писню споза Карпатох принесли до нас дзияко-учителе и вони ю понайвецей ту розширели зос школским шпиваньом. Ту є преписана зоз Зб. Д. Січинського, ч. 24.

"ДІВЧИНО МОЯ" — Характер: частейши мотив наших народних писньох любовней розгварки при води, алє у тей писнї найкрасше то висловене.
Стара наша народна писня зоз Закарпатского краю, а до нас дошла по наших дзияко-учительох початком того столїтия. Друкована є и за мишани хор, др. Ф. Колесса "Наша Дума", число 16, а у нас часто шпивана.

"ОЙ, ДІВЧИНО, ШУМИТЬ ГАЙ" — Характер: у валцеровей фурми крашнє ошпиване "подбиванє" леґиня ґу дзивки, котра уж ма свойого милого.
То стара народна писня наших братох зоз Закарпатского краю. Єдна ей вариянта "Чорни очи як терен, коли ми ся поберем?", а дальша вариянта тей позната "Чарни очка, поце спац", число 79 "Наша писня", нє на тельо по тексту як по мелодичней схеми и структури.

"ОЙ У ПОЛІ ВЕРБА" — Характер: музично поетични мотив дакус здабе на "ДIВЧИНО МОЯ", алє ту ма цалком друге значене: чесна дзивка ше не звери тому котрого не позна, анї не пристава до длугей бешеди з непознатим — на весели способ ту живо ошпивал народ. По Першей шветовей войни до нас ю пренесли нашо студенти и часто хором на концертох шпивали, а пренесли ю зоз Закарпатского краю — обробка М. Гайворонського.

"ПУСТИЖ МЕНЕ, МАМО" — Характер: писня полна жалю, мало надїї... нет долі анї за мацер, анї за дзивку... анї за їх край (Аlegoria).
Писня зос Подільского краю, дзе ю записал Микола Лисенко, ч. 8/1,. наш познати вельки композитор и зберач народних писньох. Пре красу тей писнї, котра ше ту медзи нами шпива од часох по Першей шветовей войни, положена е и до "Малого соловея", ч. 59, обробени за 3-гласни дзециньски хор.

"СКОЧЕЛ Я З КОНЇКА" — Характер: крашне ошпивани почуваня худобней дзивки кед ю богач пита.
Наша народна писня зоз Закарпатского краю, а принесли ю нашо студенти по Першей шветовей войни ту медзи нас. Зоз текстом на матичней бешеди є друкована у "Наша дума" др. Ф. Колесси, ч. 22.

"ЧАРНА ГОРО, ЧАРНА" — Характер: шмиховальна писня у живим темпу.
Наша народна писня зоз Закарпатского краю, а мелодия єй позната зоз другим текстом "Кісіль". Текстова вариянта котру ту подаваме записана од Є. Шандор (Тон) у Коцуре, а подобну записал др. Людкевич, Муз. ет. зб. XXII, число 1492. Тота иста мелодия, зоз дзециньским текстом "На пондзелок борщок", друкована и у "Малим соловею", число 18.