Zastava                  Руски писнї - Rutenian Songs

ЗМИСТ - CONTENTS

СВАДЗЕБНИ ПИСНЇ

МУЖЕСКИ - ЛЕҐИНЬСКИ ПИСНЇ

ЖЕНСКИ ПИСНЇ (Дзивоцки;  нєвестовски)

ДУЕТИ

ОПИСОВО ПИСНЇ

НАРОДНИ ТАНЦИ

ДЗЕЦИНСКИ ПИСНЇ

НЄКЛАСИФИКОВАНИ ПИСНЇ

 

To listen to the basic tune of any song choices, click the arrow:

If there is an arrangement of this song on Youtube, click the icon:

Za slušanje osnovne melodije bilo koje izabrane pesme, kliknite na strelicu:

Ako postoji aranzman te pesme na Youtube, kliknite na ikonicu:

За слуханє основной мелодию гоч хторей вибраней писнї, кликнїце на стрилку:

Кед иснує аранжман тей писнї на Youtube, кликнїце на сличку:

Наша писня

Онуфрий Тимко

ҐУ ИНТЕҐРАЛНОМУ ВИДАНО "НАШЕЙ ПИСНЇ"

Пре практични потреби у Новинско-видавательней роботней орґанизациї "Руске слово" запровадзени видавательни проект обєдиньованя етномузиколоґийних записох и студийох Онуфрия Тимка о рускей народней музичней творчосци. Обєдиньованє до єдней кнїжки окончене по принципе превидаваня записох и студийох. У новим виданю затримана першобутна назва: "Наша писня", зборнїк народних и популарних писньох югославянских Русинох (зоз нотним укладом, текстами и музично-етнографичну наукову документацию). Нотну часц ше мушело преушориц, а попри обєдиньованя трох томох хтори були видани 1953 - 1954 року додата штварта кнїжка як дополнєнє, направена зоз обявеного материялу у часопису за литературу, културу и дружтвени питаня "Шветлосц".

Нове, интеґралне видане лем часц основней етномузиколоґийней роботи Онуфрия Тимка, а нє збир шицких його записох руских народних писньох и студийох о руским музичним скарбу. За руски културни живот у такей форми виданє би требало мац нєпоштредни хасен. Требало би буц єдно з основних жридлох за пестованє традицийного руского музичного скарбу и за нову музичну творчосц виградзену на
такей традицийней подлоги. Лєгчейше ше го годно хасновац у етномузиколоґийним преучованю и при ширеню музичней култури.

У єдней публикации и у новей друкарскей технїки вигодиєйши є за хаснованє.

Почитовало ше авторски приступ Онуфрия Тимка яки мал и у першобутних виданьох. Преушореня маю лем технїчни характер жеби ше зачувало авторову концепцию розпорядку текста писньох и нотного запису.

Онуфрий Тимко двояк приступел ґу пририхтованю виданя руских народних и популарних шпиванкох. З єдного боку поступел як етномузиколоґ, фаховец за народни музични скарб. З другого боку, окончовал улогу народного творителя бо вименьовал дзепоєдни часци у тексту и мелодиї по своїм смаку и чувстве же яки би требал буц народни дух у тей файти творчосци.

Нє школовани є етномузиколоґ. През школованє ше нє пририхтовал же би професийно робел у обласци записованя, обробку, преучованя и публикованя музичней народней творчосци. Етномузиколоґия у часох його младосци як наукова дисциплина була позната, алє ю запровадзовали музични фаховци (и аматере) общого або специялизованого музичного образованя у других обласцох музичней творчосци. Онуфрий Тимко постал етномузиколоґ прейґ самообразованя. През його
написани и обявени студиї з етномузиколоґиї и етноґрафиї препознава ше його принципиелни характер же би звладал основни, общи и окремий поняца и правила етномузиколоґиї. Интензивно провадзел литературу з етномузиколоґиї, окреме українскей. Найвекши вплїв у методолоґийним поглядзе на Онуфрия Тимка зохабели мадярски етномузиколоґ Бела Барток и українски Филарет Колесса. Ориґинални, кельо-тельо, мушел буц пре специфичносц руского, бачванско-сримского музичного народного скарбу. Пред Тимком позберани музични материял бул лем часточно зоз таким записом, локацийно ґруповани у найвекших руских местох, Руским Керестуре и Коцуре, а хронолоґийни цек у розвою тей творчосци до конца нє були заведзени.

Онуфрий Тимко як етномузиколоґ бул свидоми власного положеня у одношеню на теорийни приступ розчленєня "власних, руских" шпиванкох и "пожиченого" фонду. Вон ше свидомо положел до стану розгранїчовача. Тримал же ест ориґинални музични витвореня медзи бачванско-сримскима Руснацами и гоч их нє визначовал окреме, нє мож повесц же их по квалитету подценєл. Найвецей йому особнє, а таке чувство жада пренєсц и на читача "Нашей писнї", значели писнї "цо медзи нас
принєшени з нашей дїдовщини - спод лєбо споза Карпатох (од 1850 по нєшка)". Пребарз оштри у селекциї бул спрам етнїчно нєдефинованого музичного материялу, таких писньох цо "нє нашо лєбо по мелодиї лєбо по тексту". Правда, по таким поступку нє бул ориґинални у одношеню спрам рускей традицийней култури (Гавриїл Костельник тиж руски язик мерал по "цудзих елементох" у нїм, а нє автохтоних
вредносцох хтори могли буц заєднїцке добро у медзиетнїчних процесох акултурализациї). Уж у таким методолоґийним поступку при селекциї обачує ше власна креативносц Онуфрия Тимка.

У тексту и мелодийох обявених музичних записох, Онуфрий Тимко ше у векшей мири препознава по самобутносци. Нєшка кед ше на високим ступню компарациї и селекциї музичного народного скарбу можу спатрац всестрани елементи народней творчосци, окреме же през литературу постали приступнєйши записи музичного скарбу руского жительства на Карпатох и у Бачкей и Сриме, як и музичней творчосци сушедних народох, обачлїве же Тимко правел таки вименки по яких би
могло повесц же у питаню нова вариянта тексту або мелодиї народней рускей шпиванки. На тот факт єст писаного спозорйованя (М. Мушинка, Фолклор Руснацох Войводини, Нови Сад 1988, бок 27).

Поставя ше питане чи Онуфрий Тимко мал на то право? Вон бул думаня же "народ после селїдби зменшал свою творчосц... Вироятно иста причина наведла його младеж да пожичує од своїх сушедох мелодиї и да под нїх подклада нашвидко зложени тексти без окремного поетского квалитета" (Тон, "Наша писня", I I I , ХСШІ). Оспорел вредносц и автентичне автохтоне походзенє у першим шоре таких
шпиванкох за яки паралелу нє могол найсц у руских матичних етнїчних облацох (у Карпатох). Розгранїченє на таким фудаменту допринєсло же зоз музичного живота вихабени музични витвореня зоз фонду рускей традицийней култури за хтори тримал же су "меншей културней вредносци".

Кед ше уважи же народни скарб колективне витворене, же кажде нове жридло, шпивак або приповедач, дава власне доприношенє колективно витвореней форми (тексту, мелодиї), вец и Онуфрий Тимко поступел на таки способ. Вон як високоморална особа, з вельку критичносцу спрам етичних и естетских критерийох власней култури, ґу тому професийно як греко-католїцки свяценїк обовязни у каждим своїм поступку притримовац ше моралних нормох своєй вирскей орґанизациї и по власним идейним прешвеченю, нє могол вицерпиц вулґаризми и богоклятство
або перверзию и нихилизм. У таких случайох "злєпшовал" текст ("Качур на долїнє", наприклад). Преправянє тиж так окончовал и як українист, добри познаватель українскей култури (музики, усней народней творчосци, подобовей творчосци, иконоґрафиї, костимоґрафиї, народней архитектури), та и як прихильнїк становиска же руска народна култура часц култури українского народу. Виправки такого характера обачлїви преважно у мелодийней обробки. Ище у периодзе медзи двома шветовима войнами Онуфрий Тимко давал порив же би ше чувало и почитовало руску народну музичну творчосц. Писал о уметнїцкей творчосци композиторох хтори були инспировани зоз народну творчосцу у карпатскей културней зони и тримал же таки витвореня можлїви и у бачко-сримских условийох ( О. Тимко, Нашо складателє, Руски календар 1935, С. Карловци 1934, 121 - 130).

У Студиї над писньовим материялом ("Наша писня", III том, бок LХХІХ - ХСІ) обачлїва намира Онуфрия Тимка же би поставел основни теоретично-наукови грунт за вреднованє, поровнованє и хаснованє етномузичного скарбу югославянских Руснацох. Прейґ метрики, тематики, форми и компарациї руски музични народни скарб Онуфрий Тимко кладзе до музичней култури восточнославянского походзеня. Од такого основного становиска Онуфрий Тимко нє одступел анї у познєйших писаних роботох.

Повторене виданє штирох томох кнїжки "Наша писня" виходзи у року 80-рочнїци живота Онуфрия Тимка. На таки способ, попри "оживйованя" музичного материялу з першей часци дзешецрочя пейдзешатих, реафирмує ше етномузиколоґийна дїялносц у рускей традицийней култури: Михайло Врабель остал зазначени як перши обявйовач наших руских народних шпиванкох, Володимир Гнатюк як найплоднєйши, Дюра Биндас, Осиф Костелник и Янко Хромиш (Бачи Горки) реафирматоре уж познатих музично-литерарних вредносцох, Винко Жґанец по професийним приступе
ґу нотному записованю и обявйованю, а Онуфрий Тимко годзен буц запаметани по пионирскей роботи же би ше здобуло обще знане о рускей народней шпиванки, по витвореней класификациї за цо лєпше и лєгчейше провадзенє єй жанровскей облапеносци и места у медзиетнїчних стикох (окреме з боку рускей етноґенези) и, вшелїяк, його доприношеню же би ше музични материал хасновало. Онуфрий Тимко
зоз високим чувством, же мертви капитал народного скарбу менєй вредзи як живи, таки цо у хаснованю, єдну часц своей роботи и музичней творчосци пошвецел рускей народней музичней творчосци. Нє погришел, бо успишно пополнел вельку пражнїну хтора загрожела же етномузиколоґия при Руснацох останє забута обласц рускей култури.
Постояла потреба же би ше интеґрално видало музиколоґийне дїло Онуфрия Тимка, а з тей потреби виходзи основни квалитет його бронамирного, нєсебичного, вецейрочного закладаня и допомоги у вязи зоз зоз пестованьом рускей традицийней култури.

Мено и етномузиколоґийна робота Онуфрия Тимка вошли до шорох признатих югославянских етномузиколоґох. Медзи етномузиколоґами и фолклористами спомина ше попри Цветка Рахимана, Винка Жґанца, Милици Илиїн, Єрка Безича, Андрияни Ґойкович. Уважени є як єден з перших членох Здруженя етномузиколоґох (1952) и познєйше югославянских фолклористох (1955). Покля му здравє допущовало участвовал на порядних рочних конґресох Союзу здруженьох фолклористох Югославиї и гоч нє подношел писани сообщена, през активни приступ
у розправох, як и зоз богатим етномузиколоґийним знаньом, здобул високе уважованє медзи етномузиколоґами.

Остатнїх рокох, кед у значней мири звекшане интересованє за руски музични скарб (найновши таки виглєдовацки етномузиколоґийни проєкт запровадзени у Матици сербскей у рамикох обсяжней виглєдовацкей роботи проф. Девича), вше ше вецей глєда Тимкова "Наша писня". У роботи културно-уметнїцких музичних дружтвох тота кнїжка тиж так вше потребнєйша бо ше руску народну шпиванку барз ридко тераз
преноши на традицийни усни способ.

Перше виданє "Нашей писнї" уж давно розпредане и требало би мац барз вельо щесца же би ше го од дакого могло прекупиц. Прето ше уж вецей роки у видавательних планох НВРО "Руске слово" плановало повторене видане, алє пре скромни материялни средства першенство доставали други капитални виданя. На тот завод приоритет достала праве тота кнїжка. Скорей як цо ше почало зоз єй друкованьом було ше потребне опредзелїц же на яки способ то зробиц. Було инициятиви же би ше шицки три томи видало фототипно и же би ше ґу нїм, як
нови том, додало нови Тимково записи. Медзитим, зоз тим поступком би пришло до нєуедначеносци формох друкованя, цо би неґативно действовало на естетични випатрунок кнїжки. Тиж так, превагло думанє же у сучасним превидаваню народних писньох нєт потреби под ноти подписовац комплетни тексти, алє лєм перши строфи. Комплетни тексти узвичаєне друковц такой после нотох. Прето так зробене и у тим повтореним виданю. Зоз тим автентичносц и естетични випатрунок злєпшани. Гоч превидаванє нє окончене фототипно, воно у подполносци затримало свойо капиталне значенє за руску културу.

Перше фототипне видане у Новинско-видавательней роботней орґанизациї "Руске слово" була кнїжка Ґабра Костельника Гомзового "З мойого валала. Идилски венец", обявена у Жовкви 1904. року. Фототипне видане допринесло же би ше першу кнїжку на бачванско-сримским руским язику лєгчейше могло хасновац. Указало ше источасно же фототипне видане барз добри способ же би ше сучасному читачови оможлївело автентичне читанє бо тоти капитални виданя з рускей културней творчосци нєшка чежко найсц.

Перше фототипне видане старшей рускей литератури окончене 1975. року. Шейсц роки познєйше, 1981 року шлїдзи друга така програма: фототипне видане зборнїка писньох угорских Руснацох "Русскїй соловей. Народная лїра или собранїе народньїхь пьсней на разньїхь угро-русскихь нарьчїяхь" хтори пририхтал и видал Михайло Врабель у Унґвару 1890. року Тото фототипне видане бул заєднїцки проект
НВРО "Руске слово" и Дружтва за руски язик и литературу. Видане 500 прикладнїки.

Зоз фототипним виданьом "Русского соловея" почина нови подпроєкт у рамикох автентичного превидаваня капиталних дїлох хтори маю окреме огромне значене за дефинованє розвойней ориєнтациї култури югославянских Руснацох. Розпочало ше зоз превидаваньом зборнїкох руских народних писньох. Прето шлїдзело фототипне виданє записох Володимира Гнатюка "Етнографiчнi матерiяли з угорської Руси" у пейцох томох: Угорськi духовни вiршi, І том, 1985 року Байки, леґенди, iстор. перекази, новелї, анеґдоти - з Бачки, II том, 1986 року; Казки з Бачки, I I I том, 1986. року; І заiднi угорсько-руськї комiтати, II Бач - Бодроґський комiтат, IV том, 1986. року.

Фототипне видане Гнатюкових фолклористичних записох провадзи и V том, алє то Гнатюково писани розправи другого характера. Тот материял преложени на руски литературни язик и спада ґу другому проєкту видавательней дїялносци НВРО "Руске слово" а то нове видаванє позбераних творох авторох зоз шорох руских творчих моцох, починаюци од нового виданя писаного материялу Гавриїла Костельника
1970. року, по найновше видане вибору написаних дїлох Силвестера Саламона 1989 року.

Интеґралне видане етномузиколоґийних писаних роботох Онуфрия Тимка "Наша писня" стої медзи фототипним виданьом и новим виданьом шицких дїлох єдного автора.

Зоз превидаваньом штиритомного зборнїка "Наша писня", прейґ Врабельового и Гнатюкових зборнїкох, хтори уж доступни як фототипне виданє, приходзи ше вше баржей ґу виполнєню общей културней и фаховей потреби же би ше успишно могло хасновац вкупни музични фонд традицийней култури югославянских Руснацох. Нароком ше прескочело зборнїк Руских народних писньох хтори пририхтали Дюра Биндас и Осиф Костелник под назву "Южнославянских Русинох народни писнї", а
видало 1927. року Руске народне просвитне дружтво и зборнїк Винка Жґанца "Песме југословенских Русина" зоз 1946. року. Тоти зборнїки по хронолоґийним шоре мали би першенство, алє у зборнїку "Наша писня" облапени автентични писнї або їх вариянти яки обявели Дю. Биндас, О. Костелник и В. Жґанец. Понеже Онуфрий Тимко увагу положел нє лем на змист писньох, алє и на нотни музични запис, а ґу тому дал основну оцену виведзену зоз компаративней и функционалней
методолоґийней анализи, вишло же ше зоз Тимковим дїлом у превиданю баржей помогнє процес интересованя за традицийну музичну творчосц Руснацох и же з паралелним цеком будзе змоцнени руски музични живот.

Онуфрий Тимко ше дакеди подписовал под псевдонимом ТОН. Вибрал себе кратке, ефектне назвиско за подписоване при мелодийох хтори зложел. Хасновал го дзечнє у етномузиколоґийней дїялносци. Прето основни упечаток же ше у руским музичним живоце непреривно буду преплєтац мено и псевдоним Онуфрия Тимка и же нєупутеним будзе чудне як ше то до єдного музичного фону так успишно зляли два творчи нємири: систематични етномузиколоґ Онуфрий Тимко и ТОН, складатель музики народного типу.

                                   Любомир Медєши