Zastava                  Руски писнї - Rutenian Songs

Опатьце богатство видео материялох о Русинох - кликнїце на лоґо
See the abundance of video clips about Rusyns - click on the logo

 

ЗМИСТ - CONTENTS

МУЖЕСКИ - ЛЕҐИНЬСКИ

А я хлапец Капушань   
Боже мили, боже   
Зашал я желєне   
Ох, я нещасний   
Помали, овечки   
Пошол би я до вас   
Там на гори   
У сусіда   
Чийо же то волки   
Брунї  коса   
Вилєцела  куковичка   
Дому,  шугай   
Заграйце,  гудаци   
Кед я умрем   
Младосц  моя   
Посадзена черешенка   
Пошол бим брац квеца   
Прецо   
Седем рочки
Стої явор   
Фуяра, фуяра   
Америцки мен   
Взяв би я бандуру   
Кед я пойдзем машировац   
Нє думай,  нє думай   
Ніч така   
Ой,  відси гора   
Орали би штири волки   
Чорниї  очи   
Я до лєса   
Як ніч мя покриє
Дзе же тота  проста  дражка 
Шпиваночки мойо   
Гей,  по конец  валала   
До садку   
Думки мойо,  думки   
Ей, дзивчатка   
Ище раз   
Керестурски штири дзвони   
Конї мойо   
Поме хлапци   
Пошол шугай   
Рада  би я жену мац   
Ходзел я ґу тебе        
Шицким добре   
Вечар майови   
Ей, бул то кедиш   
На городі   
Ой, любив   
Ой, полола горлиця   
Сонце низенько   
Широке  болотисько
Ей, не видно тот мой валал   
Ей, обисце празне було   
Шпивай, дзивче, шпивай   
Як ши ми гварела   
А мац надумала   
Бубни уж  бубную   
Да ше то так стало
Думки мойо, премилєни   
Змарнєл я, счарнєл я   
Ей,  гусаре, гусаре   
Ей, поточе, поточе   
За ту нашу заградочку   
Идзем, идзем не знам кадзи  
Кажда ружа ма и цернє   
Коло млїна яворина   
Милей на облачку   
Придз ме, мила, випровадз   
Строя ше ми, строя   
Черешенко, черешенко   
Червена курочка   
Яй, чежки, пречежки   
Видиш, брате мій   
Ей, за лугом   
Зелений дубочку   
Казала дівчина   
На чужині загибаю   
Ой, там  за Дунаєм   
Розвивайся   
Човник хитається

Толкованє:
А-ґрупа: писнї принєшени зоз приселєеньом до Бачкєй и Сриму
Б-ґрупа: писнї хтори ориґинално настали у Бачкєй и Сриму по приселєню
В-ґрупа: писнї хтори пренєшени зоз Горнїци до Бачкєй и Сриму по приселєню
Г-ґрупа: писнї
Нєкласификовани: писнї хтори автор кнїжки "Наша песня" нє класификовал до ґрупох А, Б, В, лєбо Ґ.

Л Е Ґ И Н Ь С К И (мужески)

А-ґрупа

"А Я ХЛАПЕЦ КАПУШАНЬ" — Характер: жива и шмиховальна писня старого леґиня, котри ше нє женї, бо ше чежкосцох живота бої. Свой страх прикрива зоз гумором.
У нашєй дїдовщини тоту писню текстовно записали у своїх ет. зб.: Головацький ч. 126, Верхатський ч. 185 и Врабель ч. 138, а др. Ф. Колесса у Ет. зб. I. ч. 605 а ведно и мелодию, одкадз вжати тот текст. Там ше шпива як др. Колесса записал "А я хлапец капушань", а нє по словацки "Я паробек з капушань", прето є и ту друкована правилно по нашєй бешеди.

"БОЖЕ МИЛИ, БОЖЕ" — Характер - мирна и полна почуваньох романса у котрєй миле ягнятко розвязало проблєм бриґох и смутку.
То наша стара ориґинална народна писня зос Карпатох ведно зоз мелодию. Вшелїяк ма вязу зоз вариянту ч. 140 Ет. зб. I. др. Колесси, зос котру ше злагодзи у стиховим метру и перших двох строфох по змисту. Цала писня з мелодию записана у у Коцуре (Тон 1951 р.). На тоту мелодию у Керестуре шпиваю текст "Поведз, мила, поведз", а вироятно лєм прето, же ше забул
єй прави текст, котри ту друковани.

"ЗАШАЛ Я ЖЕЛЄнє" — Характер: у биди чловек найглїбши почуваня дожие, а висловиц их може найкрасше у писнї, котра одганя розпуку, а дава поцешенє, затрима ровновагу.
Тоту писню записал Тон 1951 року у Коцуре, а иншак є стара нар. писня з нашєй дїдовщини, котру там записал др. Колесса у Ет. зб. I. ч. 229 ж. Под тоту мелодию дахто подклада текст "Я коло вас ишол", котри записал у Ет. зб. IX. Гнатюк ч.252, а ту нє пристава.

"ОХ, Я нєЩАСНИЙ" — Характер: препреки щирєй любови вше чежки боль задаваю, зоз нїмсу и ту ошпивани.
Стара наша галицка нар. писня, на котру нашо етноґрафи вшадзи найшли дзе наш народ жие: Гнатюк, Людкевич, Колесса и други. Ту в подана зоз зборнїка Січиньського ч. 49, а друковани єй текст и у НП ч. 234.

"ПОМАЛИ, ОВЕЧКИ" — Характер: нєпрежалєна правдивалюбов шугая и дзивчеца зоз младосци, же ше мушели розисц, нє же ше лєм нє забува, алє вона до гроба тлее, жалї задава.
То вшелїяк найпознатша писня медзи нами у Бачки-Сриме. То писня з нашєй дїдовщини, дзе ю записал др. Колесса Ет. зб.1 ч. 106. Записал ю и Гнатюк у Спишу Ет. зб. IX ч. 49, лєм же нам то доказує же текст писнї нє наш, гоч мелодия нєспорно наша. Прето, же ше зос тоту шпиванку служа єднак шицки нациї на "окраїску" (ми, Словаци и Поляци), вона по своїм тексту спада до Г-ґрупи (перша єй строфа започина "Шумила дзедзина"), а у тєй групи ше находза 20-30 писнї, котри су маєток цалого "окраїска", а нє лєм еднєй народносци. Же би ним и тота наша красна мелодия нє препадла як цо велї други, требало би єй дац други текст зоз истима почувайями, а да будзе до-
стойни єй краси. — Пре вельку популарносц тєй писнї, ту ю подаваме так як ше ю шпива, те. зос шицкима ритмичнима нєдостатками текста. Друкована є и у НП ч. 162.

"ПОШОЛ БИ Я ДО ВАС" — Характер : живи темперамент (mod. con moto) младого леґиня нє таї свойо жаданя.
Текст тєй писнї нєспорно нашого походзенє- у Карпатох. то ясно виходзи зоз Ет. зб. Врабеля ч. 106, Головацького ч. 148, Верхатського ч. 185 и др. Колесси Ет. зб. І ч. 546 и 568а, котри записал и мелодию. алє у мелодиї єст цудзи елєменти : у першєйчасци мелодична фраза преходзи зос тоники на доминанту (мадь. елємент), а у другєй тройкова будова мелодиї (словацки елємент). Текст тєй писнї найдзеге у НП под ч. 90.

"ТАМ НА ГОРИ" — Характер; цихи смуток як гурканє голубох, котре ше далєко нє чує, мучи младих, котрим ше родичи побрац нє даю.
Стара наша народна писня зос Карпатох, котру записал Головацький ч. З пред 1878 р., Верхатський ч. 194, пред 1901, др. Шухевич на Гуцулыцини ч. 17 пред 1902 (з мелодию), Врабелі. ч. 764 пред 1890 у Карпатох, а др. Колесса ч. 390, 536 и 5566 у Ет. зб. І. на лємківщини 1913— 1915 р. У 3. числу Ет. зб. В. Бартока на 15 стр. исти етноґраф пробує доказац, же тота наша писня у погляду мелодиї вариянта мадярскєй, котра ма интервалски початни два такти подобни. То би була гола правда кед би у нашєй писнї перши два такти були синкопирани як цо су у мадярскєй, алє крем тих двох перших подобних тактох далєй нєт нїч подобного медзи нашу и мадярску спомнуту писню. О тим би ше могло вецєй розправяц, же хто од кого тему за початок тєй писнї пожичел, кед исту писню находзиме и у Ет. зб. Чубіньського записану ч. 382 и 803 пред 1872 роком па териториї заходпєйУкраїни ! Писню, як ю ту приношиме записал Тон 1951 р. у Коцуре.

"У СУСІДА ХАТА БІЛА" — Характер: чловек без жени цалком страцени — нар. присловка. Тоти нєдостатки самотного живота розум похопел, а шерцо з резиґнацию почува и у писнї сциха глєда розраду, нє тельо зоз зависци над сушедовим щесцом, кельо од жалю над свою нєдолю.
То стара наша писня зоз Галичини, котра з нашим народом зашла вшадзи по швеце дзе бон жие. Ту є вжата зоз зб. Січинського ч. 18.

"ЧИЙО ЖЕ ТО ВОЛКИ" — Характер: любосц лєм припадково (случайно) започала без глїбшєй основи, нє кончи ше трагично, алє живим темпом зос гумором, так сам живот гутори.
Нашо ет. зб. Врабеля ч. 151, Гнатюка 196 и др. Ф. Колесси І ч. 4666 ясно гуторя же текст писнї наш зос Карпатох, а наведзени є у НП ч- 161. Мелодию записал у радио-ст. С. Суботин. На Подкарпатю на тот текст маю цалком иншаку мелодию у 3Д такту. Тота ту записана мелодия як ю ми шпиваме по своїх колєнових каденсох (на доминантох) ма елємент югославянскєй мелодики. То указує на вироятносц, же лєбо ту настала, лєбо голєм ту до
нєй вошли тоти нєнашо елєменти. Поровнац тоту мелодию зос сербско-горватскима нєт можлївосци уж лєм прето, же нам того рода зборнїки у їх литератури нєпознати.

"ДЗЕ ЖЕ ТОТА ПРОСТА ДРАЖКА?" -- Характер: воякови висловиц свойо любовни почуваня найлєгчєйше у маршовєй писнї, бо ґу маршу там привика од першого дня як го облекли.
То писня щирєй любови. Текст зоз мелодию записал Тон 1935 р. у Р. Керестуре од Михала Паплацка. То вариянта писнї ч. 360 Ет. зб. І. др. Ф. Ко-
лесси, котру вон записал у Карпатох, а Лисенко на В. України
(Quotlibet І).

"ШПИВАНОЧКИ МОЙО" — Характер: залюбени леґиш. и писнї лєгко склада, а кому? — Милєй, вона го найлвпше порозуми — його почуваня, любов.
Писню записал Тон у Коцуре 1928 р. од Кати Джуньоиєй. То вариянта писнї ч. 86 Ет. зб. І. др. Ф. Колесси по тексту и по першєй часци мелодиї. Другу вариянту записал и Вл. Гпатюк, Ет. зб. XVII. ч. стихох 1558 — 1566.

"єй, НЄ ВИДНО ТОТ МОЙ ВАЛАЛ" — Характер: леґиньови и дражки нагадую його щешлїви часи зоз милу, алє му будза жаль, бо го напущела. У фурми нєтанєчнєй коломийки вон тот жаль зос словами и мелодию ошпивує.
Цалу писню записал Тон у Коцуре од Ал. Буили 1927 р. То и текстова (особено перша строфа) и мелодийна вариянта записанєй коломийки у Муз. ет. зборнїку др. Ст. Людкевича ХХІ-ХХІІ,число 1156, у Карпатох.

"єй, ОБИСЦЕ ПРАЗнє БУЛО" — Характер: у истєй фурми як и число пред тим ошпивує наш чловек у Карпатох биду, котра го одогнала аж за морйо, за хлєбиком, гоч му чежко напущиц родими край — Карпати.
Тоту коломийкову (нєтанєчну) мелодию записал Я. Олеар 1951 р. у Коцуре од П. Сендерак (число запису 36). Шпивачка ю вишпивала зос комичним текстом Ст. Руданьського "На стред леса", цо є друковани у РК (Руским Калєндару) 1924 р., лєм же тот текст нє ма нїяку вязу зос тоту мелодию. Текст найдзени у Муз. ет. зб. І, число 331 б, др. Ф. Колесси.

"ШПИВАЙ, ДЗИВЧЕ, ШПИВАЙ" — Характер: самотни леґинь ше почува нєпоцешени кед видзи же ше му пайташе пожени, а вон нє ма милєй. З лєгучку мелодию и зос пар словами вон ту ошпивал свою самотносц на свой способ — дакус з иронию (прето є у дуру).
Мелодию зос текстом записал Тон у Вербаше од М. Г., а то паралєла писнї цо ю записал др. Ф. Колесса у Карпатох 1923 р. и за хор обробел.

"ЯК ШИ МИ ГВАРЕЛА" — .Характер: любовна писня тексту и мелодиї у валцеровєй фурми' по тексту и мелодиї.
Медзи першима писнями пред трицец роками записал тоту нашу народну мелодию Тон у Коцуре од М. Головичовєй, котра ше почала шпивац з другим текстом "Лєтай, жайворонку", од кеди друковани НП — Костелник-Биндас, число 168, лєм же по змисту тот текст нє ма ніяку вязу зос тоту мелодию. Вариянта того текста записана у Карпатох, а записал ю др. Ф. Колесса,
Муз. ет. зб. І, число 232 а.

Б — Група (бачко-сримски ориґинални)

"БРИНЇ КОСА" — Характер: танєчна и нєтанєчна коломийка, котра у каждєй
строфи дава образ зос природи, зоз живота, а исти ше у младих шерцох одбива як у жвератку на свой способ. Текст записал Тон 1951 р. у Вербаше и такой им зложел обидва мелодиї.

"ВИЛЄЦЕЛА КУКОВИЧКА" — Характер: нєщешлїва любов у младосци урезуе свойо тирваци шлїди до шерца, котри го кединєкеди здогадую на днї младосци и днї щесца.
Текст писнї у НП ч. 69, котри ту дакус ритмично виправени. Мелодию зложел Тон 1940 р.

"ДОМУ, ШУГАЙ, ДОМУ" — Характер: гордосц землєдїлца-леґиня то його "врани коні" красни, моцни, швидки, алє кед ше роби о дзивчецу, теди и вони дараз останю без оброка.
Тот текст записал перше Гнатюк ч. 197 Ет. зб. IX лєм часточно, (1 и 2 стр.), а други др. Ф. Колесса у Ет. зб. І. ч. 2636. Наша ту вариянта як цалосц ше розликує дакус од спомнутих и мож ю тримац за самостойну. Так ю записал Тон у Керестуре и зложел єй тоту мелодию 1935 р.

"ЗАГРАЙЦЕ, ГУДАЦИ" — Характер: пред винчанє, кед леґинь уж преборел шицки препреки "бранєня", вербує и гудацох на помоц най нє саную анї смики анї струни, кед вон як леґинь остатнїраз щешлїви и задовольни "зволює".
Текст написал Я. Фєйса, а мелодию Тон 1940 р.-Писня позната у Коцуре, а од нєдавна и у Керестуре.

"КЕД Я УМРЕМ" — Характер: кед леґинь умера, то вельке и смутне торжество нє лєм у його доме, алє у цалим валалє — шицких дзивкох и леґиньох.
Текст народни, а записал го Гнатюк 1897 р. у Коцуре у Ет. зб. IX, ч. 393, а друковани є и у НП ч. 152 зоз даскелїма ритмичнима хибами, котри ту виправени. Мелодию зложел Тон 1938 р.

"МЛАДОСЦ МОЯ" — Характер: розум помирени зос тим, же шицко на тим шведе преходзи, же би ше вецєй нє врацело, алє шерцо чловека банує за шицким красним, а младосц найкрасша.
Народни текст записал Гнатюк 1897 р. у Керестуре, Ет. зб. IX ч. 59, а положени є и у НП ч. 126. По змисту єдну строфу тєй писнї записал на Подкарпатю и Ян Коллар, ч. 10, алє и попри тим наш текст ма свою подполну самостойносц. Мелодию зложел Тон 1939 р.

"ПОСАДЗЕНА ЧЕРЕШЕНКА" — Характер: кед мила нє дзба за леґиньом, то його болї, алє нє пада духом найдзе другу.
Наш народни текст записал Гнатюк ч. 198 Ет. зб. IX у Керестуре, а находзи ше друковани и у НП ч. 171 зоз даскелїма ритмичнима хибами, котри ту виправени. У Ет. зб. І др. Ф. Колесса записал єдну паралелу ч. 415, котра ше з нашу ту злагодзи лєм у 2. строфи. Мелодию тєй писнї зложел Тон 1940 р.

"ПОШОЛ БИМ БРАЦ КВЕЦА" — Характер: любов леґиня, на котру мила нє одвитує од страху пред мадеру, ма и свойо чари и смуток.
Народни текст у НП ч. 46 якцо и мелодия, котру записал
Тон у Керестуре 1935 р. походзи зос Сриму (по словох О. Костелника — ред.)

"ПРЕЦО?" — Характер: щира любов леґиня церпи, кед мила зармуцена.
Текст зложел М. Ковач за єдну сцену до музичнєй драми "Суд правди", а мелодию Тон 1935 р. Зос тоту драму ше и писня розширела.

"СЕДЕМ РОЧКИ Я ВАС СЛУЖЕЛ" — Характер: гоч слуга маєтно худобни, алє ма и розум и шерцо; задани кривди вон шмело алє и зос почуваньом мирно ошпива.
Народна писня, котра ше и по тексту и мелодиї найлепше запаметала у Дюрдьове, дзе ю принагодно записал Тон 1933 р. У НП є нєзручно уруцена до другєй писнї ч. 206.

"СТОЇ ЯВОР" — Характер: цала душа залюбеного леґиня нє може найсц одвит: яку чаровну моц ма мила, зос котру спокой одобрала .
Текст М. Ковача за сцену до муз. драми "Суд правди", а мелодия Тон-а 1935. Зоз драму и писня розширена.

"ФУЯРА, ФУЯРА" — Характер: любов нє вше смутна и траґична, дараз нас зна и нашмеяц.
Єдну вариянту того народного текста записал Гнатюк, Ет. зб. IX, ч. 226, а по нїм є и друкована у НП ч. 197, а ту вжата друга, записана у Вербаше, котра красше зложена. Мелодию зложел Тон 1936 р.

"Гєй, ПО КОНЄЦ ВАЛАЛА" — Характер: типова мелодия наших горнякох (приповеда) котра зос словами падпомина леґиньом, же любов нє церпи длугоке розцагованє, ало и то же нє леґинь тот цо миленку нє ма.
Текст друковнни у НП (Народни писнї — Костелник О., Биндас Дю.) ч. 68, а ту є вжати зоз малкима виправками. Мелодию зложел Тон 1940 р.

"ДО САДКУ Я ХОДИВ" — Характер: нїжни любовна писня, "молитва двох любяцих шерцох".
Текст за тоту писню написал Юрий Грим (И. Шерґий), а писани є у Р. Керестуре и у Шиду 1939/40 року у либрету- оперетки "Пан", за котру музичну члсц зложел Тон у Лишнї 1940 р. Премиера (перше приказовапе)
ше одбула у Праги пред вибухом II. шветовєй войни.

"ДУМКИ МОЙО, ДУМКИ" — Характер: писня болю и буни пре одняту милу.
Мелодию зос текстом записал Тон у Вербг.су 1953 р. од М. Ґ., а то по тексту вариянта писнї ч. 162в-а Ет. зб. I. др. Ф. Колесси, цо ю записал у нашєй дїдовшини.

"ЕЙ, ДЗИВЧАТКА, ЧУЄЦЕ?" - Характер: легучка (як валцер) романса леґиня.
Текст з мелодию записал Тон у Коцуре од Й. Шандор 1930 р. Мелодия єй ориґинална, а текст вариянта писнї, цо ю записал Верхатський ч. 187/44 и др. Ф. Колесса, Ет. зб. I. ч. 507.

117. "ИЩЕ РАЗ, ИЩЕ РАЗ, ЕЙ, ПОЙДЗЕМ, МИЛА, ДО ВАС" — Характер: писня полна живота розумного леґиня, котри "ище раз попробує", а вец як будзе, помири ше зоз долю и нєдолю.
Записал писню у Р. Керестуре Тон 1935 р. од Михала Паплацка- цалу (текст и мел.). То и текстова и мелодийна вариянта писнї, цо ю у вецєй наших крайох у нашєй дїдовщини записали нашо етнографи: Воллан ч. 180/ХІІІ, Головацький 52/111 и др. Ф. Колесса, Ет. зб. I. 2. Попри тим розлика на тельо велька, же тоту писню, яку ю ту маме записану, можеме шмело зараховац
до Б — ґрупи.

"КЕРЕСТУРСКИ ШТИРИ ДЗВОНИ" — Характер: чежко леґиньови, кед му милу нє сцу дац.
Текст писнї у НП ч. 14, лєм дакус ритмично пошорени, а мелодию записал у Керестуре М. Ковач.

"КОНЇ МОЙО, КОНЇ ВРАНИ" — Характер: попри ошпиваних коньох, котри наш селян нєзвичайно люби, ошпивана и нєщешлїва любов леґиня.
Текст тєй писнї зложел Я. Фєйса, а мелодия, то вариянта нашєй нар. писнї "Кед сом ишол попод хотар", котру Гнатюк записал у Р. Керестуре 1897 р. од Юли Монаровєй, ч. 111 и 142 Ет зб IX

"ПОМЕ, ХЛАПЦИ, ПОМЕ" — Характер: поважно ошпивана траґика тих котри були примушени напущиц будь-зач свою худобку, а пойсц гледац заробок у Америки.
То далєка вариянта писнї ч. 2б7а-б Ет. зб I. др. Ф. Колесси зоз нашєй дїдовщини, а Тон ю записал у Коцуре 1927 р. од Влах Ферка цалу (текст и музику).

"ПОШОЛ ШУГАЙ, ПОШОЛ" - Характер: кажде пращанє од милєй смутнє, алє жаданє милого и обецунок дава ядерну моц писнї.
Мелодия ориґинала бачко-сримска, а текст будзе по змисту вариянта писнї з нашєй дїдовщини цо ю записал др. Ф. Колесса, Ет. зб. І. ч. 189. Цалу писню записал Тон у Р. Керестуре 1935 р. од шпивака М. Паплацка.

"РАДА БИ Я ЖЕНУ МАЦ" — Характер: у писнї сциха виприповедана франта о старим леґиньови, котри вельо пребера, бо нє ма одваги за женїдбу.
Ориґиналну мелодию тєй писнї вишпивала у Коцуре 1927 р. К. Джуня зос тим текстом Тон-ови. Писня ма вецєй текстово вариянти: У НП ч. 188, Гнатюк ю записал — треца вариянта — Ет. зб. ч. 82/ІХ.

"ХОДЗЕЛ Я ҐУ ТЕБЕ" — Характер: розчаровани леґинь пре пиху милєй и сам свою чесц гледа. Живосц писнї дзвига дух леґиня, а смутна мелодия указує на його боль.
Текст зоз мелодию записал Тон У Коцуре 1928 р. од Й. Шандор. Сам текст будзе вариянта писнї цо ю В. Гнатюк записал у Ет. зб. IX. ч. 120 у шпишским краю нашєй дїдовщини.

"ШИЦКИМ ДОБРЕ (2), ЛЄМ МНЄ НЄ" — Характер:
нєтанєчна леґиньска коломиика рижних почуваньох младосци зос
цеплу и богату мелодику.
Мелодию зос текстом вишпивал Ал. Буила у Коцуре 1927 р. Тон-ови, котри ю так записал. Текстова вариянта найдзена у Ет. зб. Головацького ч. 85, а тиж и у ЕТ". зб. I. др. Ф. Колесси ч. 322 и 537.

"А МАЦ НАДУМАЛА" — Характер: реґрутова любовна писня зоз нашмеяним (ироничним) розположеньом. У першєй часци широко роздумує, а у другєй у живим темпу кепкари зозбиду.
Цалу писню записал Тон у Коцуре од Ал. Буили 1927 року. Тота писня по тексту ма далєку вариянту и у НП друковану, число 19, а обидва буду вариянти писнї цо ю записал у Карпатох др. Ст. Людкевич, Муз. ет. зб. XXII, число 1480.

"БУБНИ УЖ БУБНУЮ" — Характер: з больом ошпивана социялна кривда нашєй прешлосци, кед ґаздове "на валалє" одредзовали реґрутох до войни, та худобни бул вше перши на шоре.
Цалу писню записал М. Ковач у Сриме коло 1930 року. Тота писня по тексту ма вецєй вариянти, а єдна з нїх друкована у НП, ч. 24.

"ДА ШЕ ТО ТАК СТАЛО" — Характер: у стреднїм темпу ошпивал леґинь свою нєщесну любов зоз жальом (у молу), алє и зоз иронию.
Тоту цалу писню записал М. Ковач у Сриме 1930, а Тон у
Вербаше од М. Г. 1952 р.

"ДУМКИ МОЙО ПРЕМИЛЄНИ" — Характер: домолюбиви почуваня нашого поети висловени у маршовєй мелодиї уистим розположеню.
Текст написал др. Г. Костелник, а друковани є у РК. 1925 року, стр. 101, а мелодию зложел Тон 1938 року.

"ЗМАРНЄЛ Я, СЧАРНЄЛ Я" — Характер: нїжна, полна жалю нєщешлїва любов леґиня ошпивана у тексту и мелодиї.
Писню яка е ту записал Тон од А. Буили у Коцуре 1929 р., а то и мелодийна и текстова вариянта цо ю находзиме у 36. Д. Сочинського, число 94, а записана є медзи нашим народом у Закарпатским краю.

"ЕЙ, ГУСАРЕ, ГУСАРЕ" — Характер: у маршовим настрою зоз геройским почуваньом реґрут вишпивал свойо думки.
Текст записал Тон од М. Паплацка у Р. Керестуре 1936, а мелодию єй сам зложел 1938 р. То текстова вариянта нашєй народнєй писнї зоз "окраїска"; котру находзиме записану у 36. Потемри, число 20 (од 9 строфи далєй).

"ЕЙ, ПОТОЧЕ, ПОТОЧЕ" — Характер: писня любовного настрою у фурми маршовєй мелодиї.
Текст записал Тон од Є. Шандор у Коцуре 1928, а мелодию зложел сам 1938 р. То текстова вариянта писнї зоз Закарпатского краю, цо ю записал др. Ст. Людкевич у Муз. ет. зборнїку XXII, число 1435.

"ЗА ТУ НАШУ ЗАГРАДОЧКУ" — Характер: нїжна любовна писня реґрута полна почуваньох: и жалю и щесца...
Тота вариянта текста нашєй нар. писнї записана у Сриме — М. Ковач, а у НП є друкована под числом 5. Мелодию зложел Тон 1936 року. Писня постала познатша зоз муз. драму "Суд правди" М. Ковача, дзе є положена.

"ИДЗЕМ, ИДЗЕМ" — Характер: франтовлїва писня преткаиа зоз любовним почуваньом сподзиваня.
Текст тєй писнї записал В. Гнатюк у Коцуре од Ю. Левенсковеи 1898, Ет. зб. IX, число 194, а у Карпатох вариянту тєй писнї др. Ст. Людкевич, Муз. ет. зб. XXII, число 1446, и тиж там др. Ф. Колесса, Муз. ет. зб. I, число 403. Тота мелодия наша ориґинална, а зложел ю Тон 1939 р.

"КАЖДА РУЖА" — Характер: писня розчарованого леґиня, котрого ружово цернє поштухало, аж кед ше приблїжел ґу милєй, дотля лєм квет видзел. Док у першєй часци роздумує и бешедує (тосіегаіо рагіапсіо), у другєй одлучно постановел, гоч го болї, забуц шицко...
Текст написал Я. Фєйса, а мелодию зложел Тон 1938 року.

"КОЛО МЛЇНА" — Характер: єднанка за млоду з давних часох ошпивана роздумано, на прадавни способ преплецена зос почуваньом смутка — помали и широко.
Тота писня ма вецєй вариянти. Яка є ту записана (ТОН), скоро ю исту записал др. Ф. Колесса, Муз. ет. зб. II, число 108, од др. Ґабра Костелника, котри му ю вишпивал. Иста писня ма дальши свопо вариянти у нашєй дїдовщини, дзе их пренашол и записал др. Ф. Колесса, Муз. ет. зб. I, числа 381а и 340а.

"МИЛЕЙ НА ОБЛАЧКУ — Характер: леґинь милу цеши и нїжно дава надїї, же ше попри шицких чежкосцох поберу. Же би му слова були успишни, вон их вишпивуе зоз залєтом.
Текст написал Я. Фєйса, а мелодию зложел Тон 1938 року.

"ПРИДЗ МЕ, МИЛА, ВИПРОВАДЗ" — Характер: кед ше мила нє може за милого одлучиц, вон єй грожи, же ше "звербуе", т. е. пойдзе войско служиц, а вона... як сце...; мелодия вельких контрастох.
Тот драматични народни текст друковани у НП, число 4, а мелодию зложел Тон 1935 року у Р. Керестуре.

»СТРОЯ ШЕ МИ" — Характер : писня залюбеного леґиня, котри "на окремки" виволуе милу з тим же єй з больом ошпивуе тото цо му (якда) грожи.
Тоту писню записал Я. Олеар у Коцуре од П. Рац 1951 року; (запис число 37).

"ЧЕРЕШЕНКО, ЧЕРЕШЕНКО" — Характер: алегорично леґинь виявює свойо почуванє ґу милєй задумано.
Текст написал Я. Фєйса, а мелодию зложел Тон 1952 року.

"ЧЕРВЕНА КУРОЧКА" - Характер: бида розлучела мужа од жени, котри пошол за хлебом за морйо. Почуваня обидвоїх смутни.
Тота писня вельо шпивана у Р. Керестуре, дзе ю Тон записал 1935 року, а текст єй друковани у НП, число 165.

"ЯЙ, ЧЕЖКИ, ПРЕЧЕЖКИ" — Характер: и старе древко плоди ноши гоч вони уж нє таки вельки и привабни. Так и Руснак у тєй писнї пред вечаром свойого живота ошпивал свойо проблєми зос скромним почуваньом, алє щиро.
То наша ориґинална бачко-сримска писня тиж найстаршого
типу, а записал ю М. Ковач у Сриме од баби Гирйоватовєй.

В — ґрупа (по приселєню п р е н в ш е н и писнТ)

"АМЕРИЦКИ МЕН" — Характер: гоч у Америки єст шицкого, алє кажди заробок кирваво заслужени, а чловек нє зос каменя, же би то и його шерцо нє почувало.
Тота писня наших и карпатских виселєнцох до Америки до нас ту дошла ище пред Першу шветову войну. Мелодию и текст записал у Сриме М. Ковач, а текст єй (нє цали) друковани и НП ч. 29.

"ВЗЯВ БИ Я БАНДУРУ" - Характер: нєридко правдива любов почина лєм зоз жарту (зоз дуру), а епилоґ єй трагични.
То нєзвичайно популарна наша народна писня за Карпатами, а до нас дошла концом XIX вика по наших дзияко-учительох. Преписана є ту зос зб. Січинського ч. 46.

"КЕД Я ПОЙДЗЕМ МАШИРОВАЦ" — Характер: пращанє реґрута од милєй, зос котру го вяже щира любов.
Текст писнї записал уж Врабель ч. 150, а познєйше Гнатюк, Ет. зб. IX ч. 296 у Керестуре 1897 р. Друковани є и у НП ч. 12. — Мелодию пренєс Т. И. под час Другєй шветовєй войни з Подкарпатя.

"НЄ ДУМАЙ, НЄ ДУМАЙ" — Характер: дараз и розум превлада шерцо, кед ше нє мож побрац, теди и попри смутку менша трагедия.
Текст народни зос Карпатох, цо го записал др. Ф. Колесса Ет. зб. II ч. 79а, а подїльску мелодию записал Лисенко. У нас є позната у найновших часцох, а пренєсли ю нашо студенти.

"НІЧ ТАКА" — Характер: красна ноц будзи романтични почуваня, а найбаржєй при младих.
Популарна писня наших братох зоз Галичини, котру зложел Старицький. До нас ю принєсли нашо студенти по Першєй шветовєй войни.

"ОЙ ВІДСИ ГОРА" — Характер: мила, то найкрасша гвизда, ясна и могутна.
Позната писня зос Карпатох, котру нам принєсли ту нашо дзияко-учителє пред Першу шветову войну.

"ОРАЛИ БИ ШТИРИ ВОЛКИ" — Характер: здрава любов нє церпи розцагованє и шпекулациї, бо ше розплїнє як дим на витру.
Тоту народну писню наших братох у Карпатох записал з мелодию др. Ф. Колесса, Ет. з'б. II ч. 85а и 86. У НП ч. 176 подана єй вариянта. Як ю Тон записал 1951 р. у Вербаше, вона ше ту и по тексту розликує и по мелодичнєй структури од карпатскєй, же би ю скоро мож було вжац за самостойну, алє попри тим вона нєспорна вариянта по своїх особинох гевтєй карпатскєй.

"ЧОРНІЇ ОЧИ" — Характер: загадочна моц красних очох, котра леґиня примушує на любов, у велїх писньох ошпивана, алє ридко так глїбоко, крашнє и з больом як у тєй писнї.
Тоту нар. писню записал Тон 1931 у стрийским краю у Галичини и пренєс ту.

"Я ДО ЛЄСА ЖЕЛЄНОГО" — Характер: кед легинь у Карпатох приповеда о горох, лесох, шекеречки итд, любов у нїм шпива и нагадую му милу, котру ище баржєй люби як свойо окруженє зос котрим ше зроснул.
То наша народна писня з текстом и мелодию, а походзи зос лємківщині, дзе ю цалу записал др. Колесса у Ет. зб. I. ч. 372а и 538а. Сам текст записал ище Головацький ч. 44, а з мелодию др. Людкевич (у Галичині), Ет. зб, ч. 1478. Крем того М. Врабель записал текст у Керестуре пред 1888 р. ч. 139, а Гнатюк Ет. зб. IX ч. 219 у Коцуре. Тота наша писня барз позната пре свою
красу у цалим карпатским краю, та ю и сушедски народи (зос синкопами преткану) шпиваю, прето е записана и при моравских Чехох, Ет. зб. Фр. Бартоша ч. 704 и у мадярским Б. Бартока, ч. 107 том V. Ту ю приношиме зоз Ет. зборнїка др. Ф. Колессі, як вона наисце ориґинално и зложена.

34, "ЯК НIЧ МЯ ПОКРИЄ" — Характер: обецала же придзе...Чекал ю длуго, почувал и радосц и зармуток и... нє пришла.
Єдна а найкрасших писньох Воробкевича (Галичина-Буковина), а до нас дошла з нашима студентами по Першєй шветовєй войни. Преписана є ту зоз зб. Сочинського ч. 97.

"ВЕЧАР МАЙОВИ" — Характер: нїжна вачарша писня (колїсанка) милєй полна майових любовних почуваньох (валцер) вояка, цо нє може зос касарнї одлєциц ґу милєй.
Текст и мелодия Л. Лепкого зоз Галичини ту у нас уж по Першєй шветовєй войни познати (студенти пренєсли). Текст преложел Тон. Ту є преписана зоз зборнїка Ярославенка.

"ЕЙ, БУЛ ТО КЕДИШ КРАСНИ ЧАС" — Характер: нїжно ошпивани особини любови (у валцеру).
Писню записал Тон 1931 р. у Стрийщини за Карпатами од Г. Дубицький у валалчику Юсиптичи зос текстом на матичнєй нашєй бешеди, а ту ю на наш диялект преложел. Од того часу вона ту у нас позната найвецєй у Р. Керестуре и Коцуре.

"НА ГОРОДІ' КЕРНИЧЕНЬКА" — Характер: писня полна живота и моци як и борба того леґиня котрому милу однімаю.
Тоту нашу галицку писню давно пред Першу шветову войну до нас принєсли нашо дзияко-учителє, алє баржєй позната постала аж теди кед ю режисер П. Ризнич укладал до даскелїх театрал них фалатох по Першєй шв. войни. Ту зме ю преписали зоз зб. Д. Січинського, ч. 165.

"ОЙ, ЛЮБИВ ТАЙ КОХАВ" — Характер: весела и жива писня младосци.
Писня з Галичини у нас давно пред шветовима войнами позната, а пренєсли ю нашо дзияко-учителє. Подполну популарносц посцигла аж по Першєй шв. войни у театралних фалатох. Ту є преписана зоз зб. Д. Січинського, ч. 35.

"ОЙ, ПОЛОЛА ГОРЛИЦЯ" -Характер: жива и весела писньочка, котра служи обично як пришпив ґу писнї "СОНЦЕ НИЗЕНЬКО, ВЕЧІР БЛИЗЕНЬКО".

"СОНЦЕ НИЗЕНЬКО, ВЕЧІР БЛИЗЕНЬКО" - Характер: сердечна романса залюбеного леґиня — лєгучка, цепла и ясна.
Обидва тоти остатні' писнї пренєсли до нас мато дзияко-учителє пред Першу шв. войну и од теди су обіцепознати. Першу зме ту преписали зоз зб. М. Лисенка, а другу зоз зб. Січинського, ч. 79.

"ШИРОКЕЄ БОЛОТИСЬКО ВОДА ЗАЛЯЛА" - Характер:
подобии як при ч. 127.
Писня з Галичини до нас пренєшена давно пред ні в. войнами, а пренєсли ю дзияко-учителє и розширели. Ту н преписана зоз зб. Д. Січинського, ч. 13.

"ВИДИШ, БРАТЕ МІЙ" — Характер: ранєти борец у цудзини патри як журавлї одлєтую тамац... до краю, а вон умера...
Мелодия и текст Л. Лепкого барз популарна вшадзи медзи нашим народом од Першєй шветовєй войни. За хор є обробена од вецєй наших познатих композиторох, а особено од Кошиця, др. Ф. Колесси и Гайворонского, та ше прєйґ хорского шпиваня и медзи нами удомела. Пренєсли ю нашо студенти.

"ЕЙ, ЗА ЛУГОМ" — Характер: "скорєй ше зложа двашерца, як два глави" — народна присловка, а у гордого богача тварде шерцо, место о любови, кед дума на дзивку, бешедуєо своїм богатству.
То народна писня з Поділля, а записал ю и за хор обробел М. Лисенко. По Першєй шв. войни пренєсли ю нашо студенти до нас, а шпивана є хором на концертох. На диялект прешпивал Тон. Мпеписана зоз 36. Лисенка число 9.

"ЗЕЛЕНИЙ ДУБОЧКУ" — Характер: зос пар словами ошпивана нєщесна доля козака — цалого народу.
И тота наша народна писня зоз Закарпатского краю часто шпивана на концертох хором, а пренєсли ю по Першєй шв. войни нашо студенти. Ту є преписана зоз 36. Ярославенка, число 12.

"КАЗАЛА ДІВЧИНА" — Характер: нєдотриманє слово дзивки нє вше ше трагично одбива на леґиньови. Вон з того и пожартує и весело ошпива.
Так исто и тота писня зоз Закарпатского краю зос хорским шпиваньом ше медзи нами удомела, а пренєсли ю нашо студенти по Першеи шветовєй войни. Ту є преписана зоз 36. Ярославенка, число 29.

"НА ЧУЖИНІ ЗАГИБАЮ" — Характер: маршовєй фурми висловена льбов ґу родимому краю. Теди ю найлепше почуваме, кед зме у цудзини.
Текст и мелодия тєй писнї давно пред Першу шветову войну до нас сцигли по наших дзияко-учительох, а зложел го наш поета и композитор з Буковини Исидор Воробкевич. Ту ю преписану даваме зоз 36. Д. Сочинського, число 5.

"ОЙ, ТАМ ЗА ДУНАЄМ" — Характер: гучна наша народна козацка писня под крочай (марш).
Тоту писню зоз Закарпатя пренєсли нашо студенти по Першєй шв. войни, а шпивана є понайвецєй на концертох мужеских хорох. И у "Малий соловею" ю маме за дзецински хор, число 64 — обробка М. Гайворонського.

"РОЗВИВАЙСЯ" — Характер, чувствена козацка писня под крочай.
Тота наша народна закариатска писня у н;с ту давно пред
Першу шветову войну позната, особено у Р. Керестуре и Коцуре, а пренєсли ю нашо дзияко-учителє. Ту є преписана зос 36. др. Колесси, "Наша дума", ч 7.

"ЧОВНИК ХИТАЄТЬСЯ" - Характер: нїжна любовна писня у валцеровєй фурми.
Дораз по Першєй шветовєй войни постала ту медзи нами позната тота популарна писня зоз галицкого краю, а зложел єй и текст и мелодию Р. Купчинський. Ту ю приношиме зоз 36. Ярославенка, число 41.