Zastava                  Руски писнї - Rutenian Songs

Опатьце богатство видео материялох о Русинох - кликнїце на лоґо
See the abundance of video clips about Rusyns - click on the logo

 

ЗМИСТ - CONTENTS

ОПИСОВО ПИСНЇ

Була єдна паньска лучка 
Желєнєє жито
Зламала ше корманъ-деска  
Калїна, калїна   
Нет векшого жалю   
Одламани млади конар   
Штернастого року   
Чарни очка, поце спац   
Зродзели ше тарки   
Верховино   
Гей, на горі   
Заграй ми, цигане старий   
Загучали гори   
Засвістали козаченьки   
Їхав стрілець   
Кед голубица лецела       
Набрехали лихі  люди   
Невольо   
Ой, бричка   
Ой, під гаєм   
Ой, не ходи, Грицю   
Лучше було   
Ой, поїхав ревуха   
Ой, Потапе, Потапе   
Ой, ходила дівчинонька беріжком   
Понад тими гороньками   
Стоїть явір над водою   
Там за лісом   
Чом туга на душу впала   
Час до дому, час
Ей, на роваш,  мамо   
Ей, сущела ліщина   
Понад лєси   
Сирітка в садочку   
Віють вітри   
Ей, нагнути конарики   
Ей, там на  гори
Ой, лопнув обруч   
Ой, щож то за шум   
Реве та стогне
Стоїть гора   
Так поцихучки   
Ходить сорока     
Як умру
Чи тота, чи нє тота   
Богачу, богачу   
Верба рошнє 
Квиток квитнє   
Колїш ше, колїско   
Матка дзивче вола   
На стред Америки   
Понад валал   
У градочки шалата   
У Пицбурку таке нове   
Налетіли журавлі   
Ораче, ораче   
Родимий краю   
Чи то тоти чижмочки

Толкованє:
А-ґрупа: писнї принєшени зоз приселєеньом до Бачкей и Сриму
Б-ґрупа: писнї хтори ориґинално настали у Бачкей и Сриму по приселєню
В-ґрупа: писнї хтори пренєшени зоз Горнїци до Бачкей и Сриму по приселєню
Г-ґрупа: писнї
Нєкласификовани: писнї хтори автор кнїжки "Наша песня" нє класификовал до ґрупох А, Б, В, лєбо Ґ.

ОПИСОВО ПИСНЇ

А-ґрупа

"БУЛА ЄДНА ПАНЬСКА ЛУЧКА" — Характер: слика штреднього вику, як "Пан" феудалєц лакомни на красни "хлопски" дзивчата.
Мелодия наша старо-церковного поважного типу, цо ю мож препознац по єй каденцох. Текст писнї пожичени од моравских Чехох, цо нам лєгко доказує їх ет. зб. Яна Шафарика ч. 85, Фр. Бартоша ч. 58 и Роґер ч. 461. Вариянта того тексту друкована у НП ч. 144. Пре текст спада до А-Г ґрупи.

"ЧИ ТО ТОТА" — Характер: шмиховальна писня зоз нєвредней и нєчистотней дзивки.
Мелодию зоз едну вариянту истого текста записал Я. Олеар у Коцуре 1951 року од Марї Хромиш, а другу Тон тиж у Коцуре од Влах Ферка 1928 року. По мелодичней будови видно же то барз старого типу наша народна писня, а походзи зоз "окраїска", дзе ю зазначел др. Ф. Колесса и Потемра, ч. 89, одкадз ю нашо стари зоз доселеньом принесли.

Б — ґрупа

"ЖЕЛЄНЄЄ ЖИТО" — Характер: нещира любов леґиня задава боль дзивчецу.
Текст тей писнї зложела Й. Солонар, а мелодию Т. И. пред Другу шветову войну.

"ЗЛАМАЛА ШЕ КОРМАНЬ-ДЕСКА" — Характер: шмиховальня весела писня.
То будзе ориґинални бачко-сримски текст, бо у познатих ет. зб. не найдзени нїяки шлїди подобней вариянти лебо паралели. Таки исти случай и зоз мелодию, котру у радио-ст. записал Бр. Ченеяц.

"КАЛЇНА, КАЛІНА" — Характер: ошмеяне дзивче длуго уквилєнє не забува, алє враца (широка мел).
Стара наша народна писня зо,с Карпатох, котрей ше мелодия забула. Записал ю Гнатюк у Керестуре 1897 р. Ет. зб. IX ч. 85, а др. Колесса медзи нашима Лемками Ет. зб. I ч. 101. Ма вона вецей текстово вариянти. Єдна у НП. ч. 49 ше у перших двох строфох склада зос тоту, цо ю ту друкуеме. — Мелодию зложел Тон 1936 р.

"НЄТ ВЕКШОГО ЖАЛЮ" — Характер: и жаль и гнїв и секиранє трапи младих, кед ше винчане одклада.
Текст тей писнї ориґинални бачко-сримски, а записал го перши Гнатюк у Коцуре 1897 р. Ет. зб. IX ч. 270. Тоту мелодию зложел Тон 1936.

"ОДЛАМАНИ МЛАДИ КОНАР" — Характер: нещесце одац ше за немилого оплакує не лем дзивче, алє и цале обисце.
Текст тей писнї написал Я. Фейса, а мелодию Тон 1941 р.

"ШТЕРНАСТОГО РОКУ" — Характер : пращане жени од мужа, котри идзе до войни.
Текст вєдно зоз мелодию наш ориґинални, а записал их Тон 1926 р. у Коцуре.

"ЧАРНИ ОЧКА, ПОЦЕ СПАЦ" — Характер : у войновей психози кажде ше стара и бої за свойо.
Тот текст ма вецей свойо вариянти, а една од нїх друкована у НП ч. 15. Мелодию записал С. Суботин у радио-ст. Мелодия вєдно зос текстом нашо ориґинални.

"ЗРОДЗЕЛИ ШЕ ТАРКИ ЗА ГОРАМИ" - Характер: недошпивана писня.
Наша стара народна писня, од котрей ше, чудно, мелодия и початок текста зачувал, а главнїна текста ше забула. У познатих ет. зб. о ней нєт шлїду. Така як ю приношиме записана є у Коцуре, а у НП под ч. 166 зоз вихабеним стихом.

"ЕЙ, НА РОВАШ, МАМО, НА РОВАШ" — Характер: старого леґиня кажде женї, а вон на то "байдуже".
Тоту народну писню записал Яким Хома у Р. Керестуре 1951 р. од В. Будински — мелодию и текст. Перши записал у Р. Керестуре од Юли Молнар 1897 р. В. Гнатюк ч. 230, М. Врабель 116-117, а у НП. ч. 130.

"ЕЙ, СУЩЕЛА ЛЇЩИНА" — Характер: за немилого одате дзивче напредок оплакує свою младосц и будуще нєщесце.
Текст записани у Вербасу од М. Ґ., а мелодию зложел Тон 1951. р. Перши два строфи без пришпиву (рефрена) су вариянта писнї, цо ю записал др. Ф. Колесса у Ет. зб. І. ч. 259.

"ПОНАД ЛЄСИ, ПОНАД ГОРИ" — Характер: з могутню мелодию ошпиване умеране борца, цо геройски патри шмерци до очох и остатнї боль одклонєла мац, кед ґу ньому пришла.
Текст зложел Тон по писнї Лемкивского краю (вариянта), цо ю записал др. Ф. Колесса у Стрийщини, ч. ба-б Ет. зб. XI. Мелодию зложел тон 1951 р.

"СИРІТКА В САДОЧКУ БЛУКАЛА" — Характер: вишпивани сон дзивчеца (то змист либрета оперетки "Пан" од Ю. Хрима) — балада у словох и мелодиї.
Текст, як уж спомнуте, написал у Р. Керестуре Ю. Хрим (Шереґий), а мелодию Тон. То писня зоз оперетки "Пан" — тема за цали libreto. Други податки подани при писнї ч. 114.

"БОГАЧУ, БОГАЧУ" — Характер: револт худобного процив вихасновйованя висловени зос словами и мелодично.
Текст писнї записал Тон од К. Джуньовей (1929), а мелодию єй сам зложел 1953 року. Мало ест нашо писнї (старши), котри починаю зос пред-тактним вдереньом. Иста писня у "Малим соловею", число 17, дата як приклад такого типу писньох.

"ВЕРБА РОШНЄ" — Характер: поет ше ужил до долї чловека, котри далєко од своїх у цудзини церпи, мелодия то толкує.
Текст написал Я. Фейса, а мелодию Тон 1939 року. Писня позната у Коцуре и Вербаше.

"КВИТОК КВИТНЄ" — Характер: таки як гевтей пред ню — чловек у цудзини як соловей без гаю, верба без води, старгнуте квеце у погаре итд.
Текст зложел Я. Фейса, а мелодию Тон 1939 року у Лишнї. Иста писня обробена за дзециньски хор у "М. соловею", число 69.

"КОЛЇШ ШЕ, КОЛЇСКО" — Характер: писня колїсанка. Тоту писню записал Тон у Коцуре (од своей баби, котра и юго зоз ню колїсала !). Подобни колїсанкови текст як вариянту записал др. Людкевич у Муз. ет. зб. XXII, число 1416, и др. Ф. Колесса, Муз. ет. зб. I, число 173, у Карпатох.

"МАТКА ДЗИВЧЕ ВОЛА" — Характер: у валцеровей фурми описани любовни бриґи дзивчеца, котре милого чекало, а нє дочекало.
Текст писнї записал Тон од Михала Г. у Вербаше, а мелодию сам зложел 1940 року. Текстова вариянта походзи од писнї число 1483 Муз. ет. зб. XXII. др. Ст. Людкевича.

"НА СТРЕД АМЕРИКИ" — Характер: як кажда писня наших виселєнцох — ошпивує их бриґи, жалї, одлучносц, врацане до краю — так и тота.
Цалу писню записал Тон од Влах Ферка 1928, а текст ей и у НП друковзни, число 31.

"ПОНАД ХМАРИ" — Характер: писня баладного типу ошпивує жалї одатей нєвести до цудзини — "як жива.закопана".
Тота писня зложена до муз. драми М. Ковача "Ораче" — зложел ю автор, а мелодию зложел Тон и за мишани хор обро- бел 1954 року.

"У ГРАДОЧКИ ШАЛАТА" — Характер: богате красне, алє вредне и способне гоч и худобне ище красше, мелодия то на "прекосни" способ указує.
Текст народни и друковани у НП, число 172, а мелодию зложел 1935 Тон у Р. Керестуре.

"У ПИЦБУРКУ" — Характер: яснєйшого-веселшого настрою америцка писня наших виселєнцох.
Текст з мелодию записал Тон од Влах Ферка 1928 року у Коцуре. Текст тей писнї нє цалком ориґинални наш бачко-сримски, бо ма свой корень у подкарпатскей, т. є. то вариянта писнї цо ю записал др. Ф. Колесса там, число 326 б Муз. ет. зб. І.

В — ґрупа

"ВЕРХОВИНО" —Характер: прекрасней Верховини наш Гуцул прилюбел свойо шерцо у тей величавей гимни и на свой власни способ.
Уж барз давно до нас пришла по дзияко-учительох зос Карпатох тота прекрасна писня наших Гуцулох, а текст ей написал Поет Устіянович, мелодию Воробкевич. Од велїх коломийкох, лем тота ше ту у нас не забула. Цала писня вжата зоз зб. др. Колессі "Наша дума" ч. 22.

"ГЕЙ НА ГОРІ ТАМ ЖЕНЦІ ЖНУТЬ" — Характер: козацка натура у маршу шмела и весела.
Давно пред Першу шветову войну до нас пренесли нашо дзияко-учителє тоту познату народну козацку писню, котра ма шицки знаки днїпрянскей ґрупи. Преписана є ту зоз зборнїчка Гайворонського.

"ЗАГРАЙ МИ, ЦИГАНЕ" — Характер: писня почуваня и попри тим доброго розположеня.
Народна писня наших братох за Карпатами до нас дошла пред Першу шветову войну по истей драги як и ч. 82. Преписана є ту зоз зб. Сочинського ч. 70.

"ЗАГУЧАЛИ ГОРИ" — Характер: доля младих як и старих у Карпатох иста: хлєбик ше зарабя долу на ровнїни, а за нїм требало вандровац. У вандрох и живот прешол, але и зоз любосцу преплєцени.
Текст тей нашей народней писнї настал на Лемківщіні, а там го пренашли: Головацькии ч. 413 Ет. зб. III, Врабель ч. 107, у Коцуре Гнатюк 1897 р. Ет. зб. IX ч. 60. — Вариянту тей нашей писнї маю и моравски Чехи (Шафарик ч. 2, Бартош ч. 581 и Коллар ч. 12), алє ше з нашу склада лєм у пар стихох. — Мелодию зложел Тон 1938 р.

"ЗАСВИТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ" — Характер: пращально-
маршова писня козакох.
Зоз Наднїпрянщини тоту народну писню принесли до нас нашо студенти по Першей шветовей войни. У НП є под ч. 236. Записал ю М. Лисенко, а ту є преписана зоз зб. Сочинського ч. 14.

"ЇХАВ СТРІЛЕЦЬ НА ВІЙНОгІЬКУ" — Характер: у смутним маршу одпитал ше мили од милей. Вон погинул, а вона гине на силу одата.
Тота рушаца писня Гайвороньського зоз Галичини пришла зоз нашима студентами по Першей шветовей войни. Вжата є ту зоз зб. Яраславенка.

"КЕД ГОЛУБИЦА ЛЄЦЕЛА" — Характер: вешелє голубици — вешелє млодей пред винчаньом.
То наша народна писня зос Карпатох, дзе ю записал Головацькии ч. 5, др. Ф. Колесса, Ет. зб. І ч. 196 и 550а, а у Керестуре Гнатюк, Ет. зб. IX ч. 176. Мелодию записал Бр. Ченеяц у радио-ст, а у НП є под ч. 40.

"НАБРЕХАЛИ ЛИХІ ЛЮДИ" — Характер: шмиховальня весела писня "чистотней" ґаздинї.
То наша народна закарпатска писня з давних часох, а позната є под меном "Гречаники". Вона ма барз вельо текстово вариянти. До нас ю принесли нашо дзияко-учителє и то досц давно пред Першу шветову войну. Вжата є ту зоз зб. Сочинського ч. 154.

"НЕВОЛЬО, НЕВОЛЬО" — Характер: неволя, Тот найчежши жаль, боль, бриґа, нєщесце, цо чловека зогина до розпуки, будзи найглїбши почуваня ... у тей писнї ше гвари неволї: Досц!
Народни текст тей писнї походзи зос Карпатох, а нам ту познати три вариянти: едну Гнатюк записал, Ет. зб. IX ч. 251, другу находзиме друковану у НП ч. 156, а треца записана у Вербаше, котра ту друкована. — Мелодию зложел Тон 1940 р.

"ОЙ БРИЧКА" — Характер: танєчна-подскочна писньочка.
Народна писня споза Карпатох, принесла ю до нас емиґрантска ґрупа пред Другу 'шветову войну. (Бричка значи чейза.)

"ОЙ ПІД ГАЄМ, ГАЄМ" — Характер : жива и шмиховальня писня.
Наша народна писня з Галичини медзи нами радо шпивана. Пренесли ю до нас давно пред Першу шветову войну нашо дзияко- учителе. Ту є преписана зоз зб. Сичинського ч. 7.

"ОЙ НЕ ХОДИ ГРИЦЮ" — Характер: описана подїя нє лєм поважна, алє смутна и траґична, а то висловює и мелодия.
Зоз драму "Ой не ходи, Грицю", котра по тей писнї зложена, и тота наша народна писня постала уж давно у нас позната и часто шпивана. У НП є под ч. 226, а ту є преписана зоз зб. Сичинського ч. 17.

"ЛУЧШЕ БУЛО" — вязани додаток ґу писнї "ОЙ НЕ ХОДИ ГРИЦЮ", живого темпа.

"ОЙ ПОЇХАВ РЕВУХА" — Характер: гучна и весела, а ґу тому жива писня.
Єдна з найстарших хорских писньох споза Карпатох. У нас є барз давно позната по дзияко-учительох.

"ОЙ ПОТАПЕ" — Характер: сценска писня, у котрей Потап завинел, а дзивки го ошпивую, же будзе карани.
Наша народна писня зоз Днїпрянщини у нас постала позната прейґ драмских фалатох Старицького, до котрих ю вон укладал. Тоти драми давани у нас од Першей шветовей войни.

"ОЙ ХОДИЛА ДІВЧИНОНЬКА БЕРІЖКОМ" — Характер: весела дзивоцка натура и теди кед ю бида биє, нє пада до розпуки.
То вельо шпивана и медзи нами наша народна писня зоз Галичини, котру пренесли до нас ище у прешлим вику нашо дзияко- учителє.

"ПОНАД ТИМИ ГОРОНЬКАМИ" — Характер: любовна поважна писня, гоч є цала у дуру.
Наша народна писня зос Карпатох найвецей розширена по Сриме (Миклошевци), алє и по валалох у Бачкей зос хорским шпиваньом вязанки др. Ф. Колессі "Вулиця" по Першей шветовей войни.

"СТОЇТЬ ЯВІР НАД ВОДОЮ" — Характер: маршова писня зармуценого козака.
У нас тота козацка народна писня позната и радо шпивана уж у часох пред Першу шветову войну. Пришла до нас по истей драги як и писня ч. 95.

"ТАМ ЗА ЛІСОМ" — Характер: жива танечна писня.
Зоз драмскима фалатами пренешена до нас зоз Днїпрянщини тота народна писня у часу медзи шветовима войнами. До "Заврачаного блага" уложел ю П. Ризнич.

"ЧОМ ТУГА НА ДУШУ ВПАЛА?" — Характер: Глїбоки почуваня нєщешлївей любови и зос питанями мож висловиц.
Тоту нашу народну писню записал ведно зоз мелодию Тон 1931 р. у валалчику Юсиптичі недалеко Стрия у Галичини и пренес ту пре єй ориґиналносц и красу. За тоти 20 роки вона постала общепозната.

"ЧАС ДО ДОМУ, ЧАС" — Характер: весела дзивка легко поцагне дружтво хлапцох за собу.
Наша народна писня споза Карпатох у нас понайвецей розширена зос хорским шпиваньом.

"ВІЮТЬ ВІТРИ, ВІЮТЬ БУЙНІ" — Характер: шицок жаль самотней дзивки, котри ю згина як витор древа, вишпивани у поважней и смутней мелодиї и словох.
Тота наша нар. писня зоз Днїпрянщини до нас давно пред шветовима войнами пренєшена, а найвецей розширена зос театралнйма фалатами. Пренесли ю дзияко-учителє. Ту є преписана зоз зб. Д. Січинського ч. 38.

ЕЙ, НАГНУТИ КОНАРИКИ" — Характер: док ше красни очка наздавали милому, та ше радовали, а кед збачели же даремно випатрали . . . дакус поплакали.
Проста, а надзвичайна моц цеплей мелодиї тото гутори цо и слова. Наша нар. писня зоз Закарпатского краю, котру до нас ту пренесли студенти по Першей шв. войни. Зоз матичней бешеди
преложел Тон на наш диялект. Преписана є ту зоз зб. Д. Січинського, ч. 111.

"ЕЙ, ТАМ НА ГОРИ ДУБИНА" — Характер: у маршовей писнї ошпивана ленїва кума зоз жартом.
Текст тей писнї, цо походзи зоз Лемкивского краю, записал перши М. Врабель, ст. 88, а познєйше у Карпатох др. Ф. Колесса, Ет. зб. І. ч. 483, вєдно з мелодию, а так и на Подкарпатю, Ет. зб. II. ч. 30.

"ОЙ ЛОПНУВ ОБРУЧ КОЛО БАРИЛА" - Характер: весела и полна живота писня младосци.
Наша народна писня споза Карпатох; до нас ю пренесли нашо студенти по Першей шв. войни. Часто шпиванау драмских фалатох, хором на концертох и у веселих дружтвох. Преписана ту зоз зб. Ваврисевича.

"ОЙ ЩОЖ ТО ЗА ШУМ" — Характер: шмиховальна жива писня о комарови.
Давно пред шв. войнами споза Карпатох пренесли нашо дзияко-учителє тоту нашу нар. писню. Сердечно прията и часто шпивана. Преписана є ту зоз зб. Ваврисевича.

"РЕВЕ ТА СТОГНЕ ДНЇПР ШИРОКИЙ" — Характер: полна поваги, моци, малюнкох, краси и недолї ... "Причина".
Познати текст нашого поети Тараса Шевченка, а мелодия М. Лисенка. Ту є преписана зоз зб. Д. Січинського, ч. 43, зоз малку коректуру самого автора.

"СТОЇТЬ ГОРА ВИСОКАЯ" — Характер: смутна, широка и глїбока писня живота, котри сцека як вода по рики.
Давно пред войнами у нас уж була тота красна писня споза Карпатох позната и сердечно прията. Текст написала поетка Глїбова, а мелодию вироятно М. Лисенко. Ту зме ю преписили зоз зб. Ваврисевича.

"ТАК ПО ЦИХУЧКИ НОЦ ШЕ СПУЩЕЛА" - Характер: полна нїжносци, любови и краси у валцеру вишпивана колїсанка милей борца, котри на стражи стої, дзе го потайна ворожа ґраната скошела, а вон и теди уж нєсвидомо дошпивуе: "Шпи, дзивчатко, шпи, голубко..."
Уж по Першей шв. войни до нас дошла тота красна вояцка писня зоз Галичини, котру зложел комп. Купчинський — текст и мелодию. Вона зос хором на концертох и у дружтвох студентских частейше шпивана. На диялект зоз матичней бешеди преложел Тон ("Накрила нічка"). Ту є преписана зоз зб. Ярославенка.

"ХОДИТЬ СОРОКА КОЛО ПОТОКА" — Характер: зоз плачом виволує мили милу з обисца, алє оцец дома — нє видзе. Спокойна, широка мелодия тоти почуваня крашне толкуе.
Наша народна писня зоз Днїпрянщини у нас позната уж по Першей шв. войни и хором на концертох и у драм, фалатох шпивана. Пренєсли ю нашо студенти. Ту є преписана зоз зборнїка Дм. Котка.

"ЯК УМРУ ТО ПОХОВАЙТЕ МЕНЕ НА МОГИЛІ" -
Характер: Заповит Тараса Шевченка.
У нас є найбаржей розширена по Першей шв. войни; зос повагу яка тей писнї припада шпивана є на концертох, у дружтвох, а особено медзи нашима студентами. Текст Т. Шевченка, а музика Ол. Кошиця. Ту є преписана зос Кошицовей партитури.

"НАЛЕТІЛИ ЖУРАВЛІ" — Характер: баладного типу писня малює биду фамелиї при младей мачохи.
Наша народна писня Подільского краю вжата зоз зб. Леонтовича, число 2/ІІ, котра лєгко, але майсторски за мишани хор обробена од истого композитора, а на репертоару є наших шпивацких хорох.

"ОРАЧЕ, ОРАЧЕ" — Характер: могутна писня дзивоц-
ких жальох за милим.
Тота писня тиж єдна од главних у муз. драми "ОРАЧЕ" од М. Ковача, котрей вон текст зложел. Мелодия походзи зоз Закарпатского краю, дзе ю ТОН записал у Стрийским округу (валал Юсиптичи) 1932 року зоз єдну строфу, котра почина "Бабусю голубко".

"РОДИМИЙ КРАЮ" - Характер: у найкрасших фарбох словох и мелодиї змальовани родими край и любов ґу ньому.
Текст и мелодию зложел наш композитор Виктор Матюк, кед ше зос цудзини врацал дому — до Галичини. Тота писня друкована и у "Малим соловею", число 82.

"ЧИ ТО ТОТИ ЧИЖМОЧКИ?" — Характер: жива писньочка о смутку зачераней дзивки за чижми преткана з иронию.
Ище по Першей шветовей войни ше тота писня з Днїпрянского краю часто чула у репертоарох наших хорох пре свою лєгкосц и приємне вражинє цо зохабя на слухача, та и тераз є на репертоару. Пренєсли ю нашо студенти зоз Закарпатского краю у обробку М. Лисенка, число 10/ І.