НЕ

Zastava                  Руски писнї - Rutenian Songs

Опатьце богатство видео материялох о Русинох - кликнїце на лоґо
See the abundance of video clips about Rusyns - click on the logo

 

ЗМИСТ - CONTENTS

ЖЕНСКИ ПИСНЇ (Дзивоцки;  нєвестовски)

Ей,  одала ме уж  матка   
Ніхто не винен   
Ой, під гаєм зелененьким   
Дармо, дармо   
Пред нашима  дзверми   
Там под лесом   
Шугайова матка   
А вже чумак   
В калїновим лєше   
Ей, минару   
Зашвицело слунко ясне   
Зеленая рута   
Нащо мені   
Ой, мешацу   
Ой, то там на гори дубина   
Сама я рожу садила   
Скажи мені правду   
Там на горі сніг біленький   
Шумить, гуде дібровонька
А хто видзел   
Біду собі купила   
Бодай ся когут знудив   
Дали сце, ме, мамо   
Ей, верше   
Ей, кед  би я биду знала   
Ей,  нещасна  годзина   
Любов тебе засліпила   
Микитаня   
Под явором
Понад гору   
Склонила б я головоньку   
Чежко шерцу мойому   
Чи ви, мамо, шпице   
Шпиваночко моя   
А я люблю Петруся   
Було не рубати   
До швета широго   
Дощик   
Ей, камень ше одвалєл   
Не питай   
Нє швиц, нє швиц   
Ой, казала мені мати   
Пряла б же я куделицю   
Хто нас розлучел
До нас, хлапци,  до нас   
Кельо шпиваночки   
Гоч широки ярок   
Кед би чарни очка   
Лапала я соколїчка   
Мамо моя мила, цо я наробела   
Мили мой шугаю   
На тим нашим шоре   
Нє мам анї гласу   
Ой,  плаче голубка   
Попод наш облачок   
Черешенко моя   
Шугаю, шугаю   
Дзбай, мамо, дзбай   
Пожену я лебеди

Толкованє:
А-ґрупа: писнї принєшени зоз приселєеньом до Бачкей и Сриму
Б-ґрупа: писнї хтори ориґинално настали у Бачкей и Сриму по приселєню
В-ґрупа: писнї хтори пренєшени зоз Горнїци до Бачкей и Сриму по приселєню
Г-ґрупа: писнї
Нєкласификовани: писнї хтори автор кнїжки "Наша песня" нє класификовал до ґрупох А, Б, В, лєбо Ґ.

ЖЕНСКИ ПИСНЇ (дзивоцки и нєвестовски)

А — ґрупа

"ЕЙ, ОДАЛА МЕ УЖ МАТКА ЗА СТАРОГО" - Характер :
живот чловека ма чудни свойо боки: кед го чловек нє вишмее, теди вон чловека ошмее — народна присловка (andantino giocoso).
Тота писня наших Лемкох записана у II. Ет. зб. др. Ф. Колессі ч. 59. У нас ше уж лем ей мелодия памета, а на ню ше даґдзе шпива "Зашвицело слунко з рана понад леєй", котри нє лем пре слабу поетичну вредносц нє подходзи под тоту мелодию, алє цалком иншаке почуванє и змист описує.

"НІХТО НЕ ВИНЕН" — Характер: барз подобии як и "ЕЙ, ОДАЛА МЕ УЖ МАТКА ЗА СТАРОГО": добра натура, кед уж нєт випатрунку на лєпше, та ше у биди зос писню и танцом (allegretto) розбере.
То стара галицка народна писня, а вшадзи є позната, дзе ше лєм наш народ розошал по швеце. Записали ю нашо етнографи : Воллан ч. 85, Головацький ч. б, Гнатюк ч. 173, др. Ф. Колесса I ч. 378. Ту є преписана зоз зб. Сочинського ч. 40, а у»НП е под ч. 225.

"ОЙ ПІД ГАЄМ ЗЕЛЕнєНЬКІМ" — Характер: нїжни смуток младей ґдовици по утраценим щесцу (andantino).
И тота наша стара галицка писня як ч. 36 широм швета позната, дзе нашо людзе жию. Приношиме ю зоз зб. Січинського ч. 150.

"А ХТО ВИДЗЕЛ, А ХТО ЧУЛ" — Характер: живашмиховальна писня о єднанки за тал пред свадзбу.Тоту вариянту мелодиї и текста записал Тон у Коцуре 1928 року од Кати Джуньовей, а ориґиналну фурму записал др. Ф. Колесса, Ет. зб. I. ч. 274 на Лемкивщини за Карпатами.

"БІДУ СОБІ КУПИЛА" — Характер: жива и шмиховальна писня о нєспособнєй пари за живот.
Галицка наша нар. писня барз старого походзеня, а єднак є популарна и на Подкарпатю, одкадз ю нашо стари зоз доселеньом принєсли. Ту є преписана зоз зб. Д. Синчинського, ч. 25.

"БОДАЙ СЯ КОГУТ ЗНУДИВ" — Характер: весела писня о ленївей дзивочки, котра лєм забавки люби.
Стара наша галицка писня еднак популарна и на Подкапатю, одкадз ю нашо стари принєсли зос собу зоз доселеньом. Ту зме ю преписали зоз зб. Д. Сичинського, ч. 57.

"ДО НАС ХЛАПЦИ" — Характер: писня дзивкох при роботи : радо би ше одали, алє хлапци "на одберкох" до войни.
Тоту нар. писню записал Тон у Коцуре од Янка Т. 1953 р., а походзи зос Карпатох, дзе ю др/Ф. Колесса записал, Муз. ет. зб. I, число 161. Вариянту тей мелодиї записал Я. Олеяр тиж у Коцуре, алє зос польским текстом, котри є лем прешпивани на наш диялект, "Врана кракоче".

"КЕЛЬО ШПИВАНОЧКИ" — Характер: рада би ше дзивка одац, же би єй стари дзивки нє раховали роки, жаданє, надїя, прекосц "параднїцом"...
Тоту стародавну писню записал Тон 1953 р. у Коцуре од Янка Т., а котру грали и шпивали ище стари "Оросово" гудаци пред 60 роками. Вона тиж походзи зоз "окраїска", дзе ю записал др. Ф. Колесса, Муз. ет. зб. I, число 72 а. Фурма мелодиї у другей часци є тро-коленова, а то нам нагадує цудзу фурму — словацку.

Б — ґрупа

"ДАРМО, ДАРМО" — Характер: прешвечена дзивка же "правому" шерцо дала, зос котрим ю чека щесце, постава тварда, упрекосна и процив найблїзших, цо єй браня Щесце нє вязанє за маєток, алє за щиру любов.
Народни текст тей писнї ма вецей вариянти, а ту вибрана найкрасша, котру записал Тон 1936 у Коцуре и зложел єй тоту мелодию. Тота писня як ю ту приношиме, зготовена як увертира музичнєй драми М. Ковача "Суд правди", а зоз драму и вона постала ту позната.

"ПРЕД НАШИМА ДЗВЕРМИ" — Характер: любосц моцнєйша од зависци, алє ше з ню нє радо стрета: любосц ю радше керує.
Тота писня зоз истим початком ма вецей вариянти. Тей мелодию дал Тон 1940 р., а позната є лем у Коцуре.

"ТАМ ПОД ЛЄСОМ КАЛЇНОВИМ" — Характер: самота виволуе меланхолию и слизи — то указує и мелодия и текст.
Текст тей вариянти з народнєй писнї з истим початком зложел М. Ковач, а мелодию єй пренашол Т. И. у Керестуре. Исти текст ма другу мелодию у "Малим соловею", котру зложел Тон 1936 р., а за трогласни хор ю приготовел на нашо жаданє наш познати композитор М. Гайворонський у Нюйорку.

"ШУГАЙОВА МАТКА" — Характер: увредзена будуща нєвеста на огварку будущей швекри, упрекосно одвитує (alegro), алє сина єй попри тим люби.
Оригинални наш текст записал Гнатюк у Ет. зб. IX ч. 113 у Керестуре 1897 р., а положени є зос хибами и до НП ч. 65. Мелодию зложел Тон 1936 р. — До явносци вошла прейґ радио- Беоґрада у першей нашей емисиї дня 8 IV 1940 р., котру дала тамб. оркестра А. Араницкого. — Змистову кратку вариянту находзиме и у ет. зб. Бартош-Яначек ч. 231, а паралєлу тей у нашим ет. зб. Воллана ч. 61, алє медзи нашу писню и спомнутима постої лем подобносц.

"ДАЛИ СЦЕ МЕ, МАМО" - Характер: глїбоки жаль дзивки (перша часц: adagio) же ю мац одала, же би ше єй позбула, а любов ґу мамочки забува на то (allegreto) и упарто зос шицку моцу ше тулї ґу мацери.
Текст записал Тон у Вербаше од М. Ґ., а .мелодию ей зложел 1953 року. Текст будзе вариянта писнї цо ю записал на Подкарпатю наш етнограф Воллан ч. 1/ХШ и др. Ф. Колесса, Ет. зб. I. ч. 59.

"ЕЙ, ВЕРШЕ МОЙ, ВЕРШЕ" - Характер: смуток и прекосц дзивчеца, котре ше вецей послужело зос шлебоду, як цо шмело, а шугай прето странї од нєй.
Текст записал Тон у Коцуре 1930 р. од Й. Шандор и зложел єй ориґиналну мелодию. Текстова вариянта писнї ч. 123 Ет. зб. I. др. Ф. Колесси.

"ЕЙ, КЕД БИ Я БИДУ ЗНАЛА" — Характер: и у биди буц весели и нашмеяц ше з нєй, то геройство. Писня весела потримує дух, же би розпука у животних почежкосцох була цо далєй.
Текст записал В. Гнатюк у Коцуре 1897 р. од Марї Бесерминї ч. 313/ІХ, а мелодию зложел ориґиналну Тон 1951 р. Тоту текстову вариянту зазначел и М. Врабель ст. 120/ХІІІ, и Волан, и Верхатський ч. 192/41, и Ербен ч. 104. У поединих строфох ше наша вариянта розликуе од спомнутих.

"ЕЙ, НЄЩАСНА ГОДЗИНА" — Характер: дакеди нєщесна жена и нєвиновата карана була од мужа, алє вона раз и тому лїка нашла.
Мелодию зос текстом записал Тон у Вербасу 8 XII 1953 од Михала Бильні. Вшелїяк же писня цалком ориґинална и по своей будови мелодиинєй спада медзи наистарши типи, на цо указує закончуюци такт (надмирна секунда).

"ЛЮБОВ ТЕБЕ ЗАСЛІПИЛА" — Характер: и правдива любов зна кепкариц зоз залюбеного милого.
Мелодия Тон-а, текст Ю. Грима. Писня гоч на нашей матичнєй бешеди, алє є ориґинално наша. Дальній податки дани при числу 114.

"МИКИТАНЯ КРАВУ ДОЇ" — Характер: шмиховальна писня и весела.
Текст за тоту писню написал М. Ковач 1935/6 року, а мелодию
зложел Тон. Писня позната зоз музичнєй драми "Суд правди"
М. Ковача.

"ПОД ЯВОРОМ, ПОД ЖЕЛЄНИМ" — Характер: писня прекосценя медзи дзивку и леґиньом, дзе нє сце анї єдно попущиц.
Виправени текст записани у НП. ч. 60, а мелодию зложел Тон 1937 р. По тей мелодиї зробена дзециньска вариянта "На пажички при долїни", Мали соловей, ч. 56.

"ПОНАД ГОРУ, ПОНАД ЧАРНУ" — Характер: поважна писня о рокох, цо прелетую и милим, котрого нє мож дочекац.
Текст записал В. Гнатюк у Коцуре 1897 р. од Марї Бесерминї. ч. 98/ІХ, а мелодию зложел Тон 1951 р.

"СКЛОНІЛАБ Я ГОЛОВОНЬКУ" — Характер: нїжна писня болю залюбенєй дзивочки, котру мили напущел.
Текст написал Ю. Грим у Керестуре, а мелодию Тон у Лиш нії 1940 р. Писня є зоз оперетки "Пан".

"ЧЕЖКО ШЕРЦУ МОЙОМУ" — Характер: писна глїбокого болю.
Текст записал Тон у Коцуре од Марї Т. 1953, а мелодию ей сам зложел. Вариянту текста (першей строфи) найдземе у Ет. зб. I. ч. 354 др. Ф.-Колесси, котру записал на Лемкивщини.

"ЧИ ВИ, МАМО, ШПИЦЕ?" —Характер: нє єдна особа ше врацела з Америки нє лем без заробку (подчас шветовей кризи) алє и по велькей биди и церпеньох. У тей боляцей писнї вельо того поведзенє.
Текст записани од Влах Ферка, а мелодию зложел Тон 1929 у Коцуре. Текстова вариянта ше находзи у Ет. зб. I. ч. 235 др. Ф. Колесси.

"ШПИВАНОЧКО МОЯ, СМУТНА ШИ МИ ВИШЛА" — Характер: писня розидзенєй младей жени полна болю и глїбокого почуваня.
Текст-вариянту тей писнї записал В. Гнатюк 1897 р. у Коцуре од Мариї Бесерминї, Ет. зб. IX. ч. 319, мелоцию зложел Тон 1951.

"ГОЧ ШИРОКИ ЯРОК" — Характер: писня живого и веселого настрою, у котрей дзивка и легинь сцу єдно друге надмудриц, а удава ше обидвоїм.
Текст записал Тон од К. Джуньовей у Коцуре 1929 року, а мелодию єй сам зложел 1937 року. То текстова вариянта писнї зос Карпатох., цо ю записал там медзи нашим народом др Ф. Колесса у Муз. ет. зб. I, число 117.

"КЕД БИ ЧАРНИ ОЧИ" — Характер: весела дзивоцка писньочка преплецена зос франту и любовним почуваньом.
То по тексту вариянта писнї цо ю записал др. Ф. Колесса у Карпатох, число 364 Муз. ет. зб. І, а Тон ю записал цалу зоз мелодию у Коцуре од Влах Ферка 1928 року.

"ЛАПАЛА Я СОКОЛЇЧКА"" — Характер: вельки жаль дзивчеца за "соколїком", котрого друга одняла — ошпивана у у тей нєтанєчнєй коломийки.
Текст написал М. Ковач, а мелодию зложел Тон 1951. Тота писня — то найглавнєйша музична часц драми "ОРАЧЕ" М. Ковача.

"МАМО МОЯ МИЛА" — Характер: яки почуваня доживюе дзивче у часу кед ше оженєл ей мили зоз другу, а вона го любела... у словох и мелодиї вишпиване.
Текст тей нашей народнєй писнї записал Тон у Коцуре од К. Джуньовей, а мелодию зложел сам 1939 року. По тей мелодиї зробена и тота вариянта за сц'енску писню до муз. драми М. Ковача "Суд правди" — "У нашим валалє нєшка". — Текст писнї "Мамо моя мила" є вшелїяк вариянта писнї цо ю записал др. Ф. Колесса у Карпатох, число 325а Муз. ет. зб. I.

"МИЛИ МОЙ ШУГАЮ" — Характер: части припадок нєщешлївей любови младих пре родичох ошпивани у нєтанєчнєй коломийки.
Цалу писню записал Тон од Янка Т. 1953 року у Коцуре. По тексту видно же то досц стара писня, бо є вариянта записана у Карпатох, число 148а Муз. ет. зб. I др. Ф. Колесси.

"НА ТИМ НАШИМ ШОРЕ" — Характер: любовного настрою писня преткана зос прекосценьом, як то ошпивую и слова и мелодия (Росо гubato).
Цалу писню записал Тон у Вербаше од Михала Г. 1953, атекстову вариянту у Карпатох записал и др. Ф. Колесса, Муз. ет. зб. II, число 75.

"НЄ МАМ АНЇ ГЛАСУ" — Характер: часта слика нашого обисца ту ошпивана зоз додатком любовного настрою.
Мелодию записал Я. Олеяр у Коцуре 1951 р. од Ю. Ивановен алє зос подруценим текстом "Споза нашей хижи". Исту мелодию зос тим єй правим текстом записал и Тон у Коцуре од Є. Шандор 1929 р. То будзе прешпивана вариянта текста, цо го записал др. Ф. Колесса у Карпатох, число 293в и 1746 Муз. ет. зб. I.

"ОЙ, ПЛАЧЕ ГОЛУБКА" — Характер: любовна писня дзивки за утраценим щесцом.
Тота писня зоз муз. драми "Суд правди" М. Ковача. Текст по народнєй писнї прешпивал автор, а вона вариянта нашей старей писнї зос Карпатох, цо ю записал там др. Ф. Колесса, Муз. ет. зб. I. Мелодию зложел Тон 1936 року у Р. Керестуре.

"ПОПОД НАШ ОБЛАЧОК" — Характер : жалї широтки котра до цудзини одата.
То текстова вариянта писнї друкованєй у НП, число 50, а мелодию зложел Тон 1938 року. Друкована є и у "Малим соловею", обробена на трогласни дзециньски хор, число 61.

"ЧЕРЕШЕНКО МОЯ: — Характер: любовна писня веселого настрою зос франту.
Тоту писню записал Тон у Коцуре од К. Джуньовей 1928 року. По тексту видно, же то вариянта нашей народнєй писнї зоз Карпатох, цо ю записал др. Ф. Колесса у Муз. ет. зб. I, число 603.

"ШУГАЮ, ШУГАЮ" — Характер: карчма нє єднєй дзивки на покуту була, а особено теди кед любела того цо родичи нє сцели.
Тоту писню записал Тон цалу як є ту од Є. Шандор у Коцуре 1929 р. Записал тот текст и Вл. Вгнатюк, а друкована и вариянта у НП, число 119.

В — ґрупа

"А ВЖЕ ЧУМАК ДОЧУМАКУВАВСЯ" — Характер: подскочна-танєчна чумацка писня.
Наша народна писня споза Карпатох до нас ту пришла зоз драмскима фалатами, а позната є и по другим ей тексту "Як продала дівчинонька серце". Вжата є зоз зб. Сичинського ч. 118.

"В КАЛЇНОВИМ ЛЄШЕ" — Характер: по утрати венка дзивче ше задумало, заплакало, зашпивало (moderato cantabile).
Текст тей писнї записал Гнатюк у земплинским краю, Ет. зб. IX ч. 55, и др. Ф. Колесса медзи нашима Лёмками, Ет. зб. I ч. 179. Друкованй е и у НП ч. 46 як вариянта. — Мелодию зложел Тон 1935 року.

"ЕЙ МИН АРУ, МИН АРУ" — Характер: у танєчнєй мелодиї (alegro) дзивче грожи за нєщиросц.
Наша танєчна мелодия ("увиванєц") споза Карпатох ту у нас нє мала свой текст до тераз. Вжати є зоз Ет. зб. 1 др. Ф. Колеса ч. 62.

"ЗАШВИЦЕЛО СЛУНКО ЯСнє" — Характер: дзивка на одай, а мили ше ище нє зявел... задумана (larghetto), заплакана...
Текст тей писнї доробени под вариянту галицкей мелодиї "З тої гори високої", лєм так нєщешлїво (як то стої у НП ч. ЗО), же нє лєм ритмични хиби текста требало виправиц, алє и сам субєкт, бо ше у писнї нє роби о жени, алє о дзивчецу.

"ЗЕЛЕНАЯ РУТА" — Характер: енєрґичнє (mагсіаlе) нариканє и протест зохабенєй милей, котра щиро полюбела.
Од Першей шветовей войни у нас добре позната наша галицка народна писня, а принєсли ю нашо студенти. У Карпатах ю записал др. Ф. Колесса, Ет. зб. І ч. 473, а ту ю приношиме зоз зб. истого автора "Наша дума" ч. 21.

"НАЩО МЕНІ" — Характер: дзивку нє цеша анї чарни оберва, анї красни очи, анї радосни млади роки, кед нє ма долі*... милого (andante cantabile).
Познати текст Т. Шевченка, а мелодия якда Лисенка. До нас дошла тота популарна писня по Першей шветовей войни.

"ОЙ, МЕЩАЧКУ, МЕШАЧОЧКУ" — Характер: нїжна молба мешач'кови од залюбеного дзивчеца, же би нє бул шведок, кед будзе з милим на бешеди.
То найвецей шпивана наша народна писня з Галичини ту медзи нами од другей половки XIX вику до нєшка. Шпива ше и на матичнєй бешеди и на диялекту (од виданя НП). Нажаль текст у НП ч. 61 анї є нє преклад, анї шорова вариянта. Ту ю друкуєме зос точним єй змистом у ориґиналу (други преклад на диялект).

"ОЙ ТО ТАМ НА ГОРІ ДУБИНА" — Характер: най ше дзивки при мадери нашпиваю, бо вец. як нєвестом робота и бриґи им нє даю.
Тей писнї ше ище єдна кривда зробела, одкеди вишла у зб. др. В. Жґанца
ч. 47. Дотля нїґда и нїґдзе нє була анї шпивана, анї друкована у 3' 4 такту, алє
лєм 4 ' 4 як ю ту приношиме. За українску писню. кед ше ю преложи зос парного до нєпарного такту, значи "спольщиц".
Народна писня споза Карпатох и ту барз популарна од часох пред Першу шветову войну, а принєсли ю нашо дзияко-учителє. Пре єй кратки текст (лєм єдна цала строфа) ту єй дата подполна вариянта текста зоз Ет. зб. І др. Ф. Колесси ч. 533, зос котрим будзе ище вецей шпивана.

"САМА Я РОЖУ САДИЛА" — Характер : кед бим свою биду знала, нїґда бим ше нє одала, а тераз у смутку далєй...
Народна писня зос Карпатох, котру нам пред Другу шветову войну пренєсла емиґрация.

, "СКАЖИ МЕНІ ПРАВДУ" — Характер: питаня и споведз залюбеного шерца, котре глєда поцешенє.
Позната наша писня споза Карпатох, котру пренєсли до нас нашо студенти. Перша строфа на лит. бешеди, а други два истих почуваньох и змисту на диялекту. То вариянта ч. 1146 Ет. зб. І др. Колесси. Мелодия преписана зоз зб. Ваврісевича.

"ТАМ НА ГОРИ СНЇГ БІЛЕНЬКИЙ" - Характер: жаль за милим, котри пошол до швета.
Наша народна писня зос Карпатох у нас позната од Першей шветовей войни. Преписана зоз вязанки "Вулиця" др. Ф. Колессі.

"ШУМИТЬ, ГУДЕ ДІБРОВОНЬКА" — Характер: боль дзивчеца, котре нєдоля розлучела од милого.
По Першей шветовей войни сцигла до нас по наших студентох тота наша народна писня споза Карпатох. Преписана є зоз з. Ваврісевича и Січинського ч. 37.

"А Я ЛЮБЛЮ "ПЕТРУСЯ" — Характер: подскочна-танєчна, алє смутна писньочка залюбеного дзивчеца.
Писня ту у нашим краю розширена зос театралнима фалатами по Першей шв. войни, а походзи зос Закарпатских крайох, дзе ю наш народ витворел. Ту зме ю преписали зоз зб. Д. Сочинського, ч. 121.

"БУЛО НЄ РУБАТИ ЗЕЛЕНОГО ДУБА" —Характер: жаль дзивочки на мацер, же ю одава за нємилого и предруцованє нємилому: нач ю бере, кед го вона нє люби.
Писня общепозната з обидвох странох Карпатох, а походзи з Буковини. По Першей шв. войни ту у нас на концертох шпивана (мишани хор), а принєсли ю нашо студенти. Ту епреписана зоз зб. Д. Сочинського, ч. 12.

"ДО ШВЕТА ШИРОГО ЗА НЄМИЛОГО" — Характер: писня поваги и найглїбшого болю: мац одала дзивку далєко за нємилого . . . за седем роки най ше нє враца дому... о рок-два дзивка нє витримила... одлетла ґу мацери, алє мацер уж поховали. . .
Тота стара галицка наше народна писня уж давно позната. Ю попробовал преложиц зоз матичнєй бешеди Я. Фейса на диялект, алє тот преклад нє зробени за єй мелодиї ("Одала ме мац"), так же ше цала писня правилно анї нє шпивала (записал Яким Хома у Коцуре 1951 р. од Иван, Янка). Ту подана по оригиналу Д. Сочинського, ч. 107.

"ДОЩИК, ДОЩИК КРАПАЄ ДРІБНЄНЬКИЙ" — Характер: жива смутно-весела любовна дзивоцка писня.
Наша народна писня споза Карпатох, котра по Першей шв. войни до нас ту пренєшена и хором на концертох шпивана, а пренєсли ю нашо студенти. Ту є преписана зоз зб. Ваврисевича.

"ЕЙ, КАМЕНЬ ШЕ ОДВАЛЄЛ" — Характер: смутна доля широтки, поплаче и у писнї и у живоце, алє ше сама и розбере.
Писню записал Тон у Коцуре 1953 од Янка Ф. Т. То текстова вариянта писнї, цо ю записал др. Ф. Колесса у Карпатох медзи нашима Лемками, Ет. зб. I. ч. 124, а мелодия -з барз малу розлику скоро иста — вариянта мелодиї ч. 173 у зб. Д. Сочинського, дзе ма иншаки текст ("Шинкарко молода").

"НЕ ПИТАЙ, ЧОГО В МЕНЕ ЗАПЛАКАНІ ОЧІ" — Характер: писня полна глїбокого жалю зохабенєй дзивочки.
Так, як є ту друкована, записал ю Тон 1931 р. у Стрийщини у валалчику Юсиптичі (Галичина), а шпивала ю Ганя Дубицький и од того часу є ту пренєшена и нагло — пре надзвичайну красу — ту розширена и часто шпивана.

"НЄ ШВИЦ, НЄ ШВИЦ.МЕШАЧОЧКУ" — Характер: писня глїбокого почуваня и велького мелодийного розмаху и краси: мили индзей пошол.
То народна наша писня зоз Закарпатского краю, котра на вецей конкурсох (и у Беоґраду 1938 року) завжала перше место нє лем медзи нашима писнями, алє и других народох. Ту у нас є позната од часох по Першей шв. войни, а пренєсли ю нашо студенти. На диялект зоз нашей матичнєй бешеди преложел Тон, а преписана є ту зоз зб. Д. Сочинського, ч. 27.

"ОЙ КАЗАЛА МЕНІ МАТИ, ТАЙ НАКАЗУВАЛА" — Характер: писня полна живосци и смутку, бо мац бранї схо-
дзиц ше . . .
Тоту нашу народну писню споза Карпатох пренєсли до нас нашо студенти, а шпивана є з хором на концертох и у дружтвох. Ту є преписана зоз зб. Д. Сочинського, ч. 189.

"ПРЯЛАБ ЖЕ Я КУДЕЛИЦЮ" — Характер: смутно-шмиховальна жива писньочка з милей, котрей милша палєночка як кудзель.
Наша народна писня зоз Днїпрянщини, котру записал М. Лисенко, а за хор приготовел Дм. Котко, зос чийого зб. є ту преписана. До нас пришла з нашима студентами и шпивана є хором вельо, особено у Керестуре и Коцуре.

"ХТО НАС РОЗЛУЧЕЛ" — Характер: чежки слова дзивоцкей клятви висловени и мелодийно зоз енєрґию, котра ше у болю родзела.
Народна писня наших братох у Галичини, а придатна до дзепоєдних театралних фалатох. Скоро кажди народ ма подобного змисту писню "дзивоцка клятва", у котрей ше криє погроза тим цо ше "нєволани" мишаю до каждей женїдби и одаванки, а нєраз су причина розлуки. Текст преложел Тон, а преписана є ту зоз зб. Д. Січинського, ч. 100.

"ДЗБАЙ, МАМО, ДЗБАЙ!" — Характер: енєрґична молба дзивчеца мацери, же би ю зос пиянїцом нє упрепасцела, алє зоз милим най ю ущесци.
Наша народна писня зоз Закарпатского краю, котру там записал др. Ст. Людкевич, Муз. ет. зб. XXI, число 901, а пренєсли ю до нас по Першей шв. войни нашо студенти.

"ПОЖЕНУ Я ЛЕБЕДИ" — Характер: дзивоцка смутна писня пещешлївей любови.
Наша народна писня зоз Закарпатского краю, котру тиж пренєсли до нас нашо студенти по Першей шв. войни. Ту в преписана зоз Зб. Дм. Котки, число 6/II.