Zastava                  Руски писнї - Rutenian Songs

ЗМИСТ - CONTENTS

СВАДЗЕБНИ ПИСНЇ

МУЖЕСКИ - ЛЕҐИНЬСКИ ПИСНЇ

ЖЕНСКИ ПИСНЇ (Дзивоцки;  нєвестовски)

ДУЕТИ

ОПИСОВО ПИСНЇ

НАРОДНИ ТАНЦИ

ДЗЕЦИНСКИ ПИСНЇ

НЄКЛАСИФИКОВАНИ ПИСНЇ

 

Наша писня

Онуфрий Тимко

ҐУ ИНТЕҐРАЛНОМУ ВИДАНО "НАШЕЙ ПИСНЇ"

Пре практични потреби у Новинско-видавательней роботней
орґанизациї "Руске слово" запровадзени видавательни проект обєди-
ньованя етномузиколоґийних записох и студийох Онуфрия Тимка о рускей
народней музичней творчосци. Обєдиньованє до єдней кнїжки окончене
по принципе превидаваня записох и студийох. У новим виданю затримана
першобутна назва: "Наша писня", зборнїк народних и популарних пис-
ньох югославянских Русинох (зоз нотним укладом, текстами и музич-
но-етнографичну наукову документацию). Нотну часц ше мушело преу-
шориц, а попри обєдиньованя трох томох хтори були видани 1953 - 1954
року додата штварта кнїжка як дополнєнє, направена зоз обявеного
материялу у часопису за литературу, културу и дружтвени питаня "Шве-
тлосц".

Нове, интеґралне видане лем часц основней етномузиколоґий-
ней роботи Онуфрия Тимка, а не збир шицких його записох руских
народних писньох и студийох о руским музичним скарбу. За руски
културни живот у такей форми видане би требало мац нєпоштредни хасен.
Требало би буц єдно з основних жридлох за пестованє традицийного
руского музичного скарбу и за нову музичну творчосц виградзену на
такей традицийней подлоги. Лєгчейше ше го годно хасновац у ет-
номузиколоґийним преучованю и при ширеню музичней култури.

У єдней публикации и у новей друкарскей техніки вигодиєйши є за хаснованє.

Почитовало ше авторски приступ Онуфрия Тимка яки мал и у
першобутних виданьох. Преушореня маю лем технічни характер же
би ше зачувало авторову концепцию розпорядку текста писньох и нотного запису.

Онуфрий Тимко двояк приступел ґу пририхтованю виданя руских
народних и популарних шпиванкох. З єдного боку поступел як ет-
номузиколоґ, фаховец за народни музични скарб. З другого боку,
окончовал улогу народного творителя бо вименьовал дзепоєдни часци
у тексту и мелодиї по своїм смаку и чувстве же яки би требал буц
народни дух у тей файти творчосци.

Нє школовани є етномузиколоґ. През школованє ше нє прири-
хтовал же би професийно робел у обласци записованя, обробку, преучо-
ваня и публикованя музичней народней творчосци. Етномузиколоґия у
часох його младосци як наукова дисциплина була позната, але ю
запровадзовали музични фаховци (и аматере) общого або специялизо-
ваного музичного образованя у других обласцох музичней творчосци.
Онуфрий Тимко постал етномузиколоґ прейґ самообразованя. През його
написани и обявени студиї з етномузиколоґиї и етноґрафиї препознава
ше його принципиелни характер же би звладал основни, общи и окремий
поняца и правила етномузиколоґиї. Интензивно провадзел литературу з
етномузиколоґиї, окреме українскей Найвекши вплїв у методолоґийним
поглядзе на Онуфрия Тимка зохабели мадярски етномузиколоґ Бела
Барток и українски Филарет Колесса. Ориґинални, кельо-тельо, мушел
буц пре специфичносц руского, бачванско-сримского музичного народного
скарбу. Пред Тимком позберани музични материял бул лем часточно
зоз таким записом, локацийно ґруповани у найвекших руских местох,
Руским Керестуре и Коцуре, а хронолоґийни цек у розвою тей творчосци до конца н єбули заведзени.

Онуфрий Тимко як етномузиколоґ бул свидоми власного положеня
у одношеню на теорийни приступ розчленєня "власних, руских" шпиванкох
и "пожиченого" фонду. Вон ше свидомо положел до стану розгранїчовача.
Тримал же ест ориґинални музични витвореня медзи бачванско-срим-
скима Руснацами и гоч их не визначовал окреме, не мож повесц же
их по квалитету подценєл. Найвецей йому особнє, а таке чувство жада
пренєсц и на читача "Нашей писнї", значели писнї "цо медзи нас
принешени з нашей дідовщини - епод лєбо споза Карпатох (од 1850
по нєшка)". Пребарз оштри у селекциї бул спрам етнїчно нєдефино-
ваного музичного материялу, таких писньох цо "не нашо лєбо по
мелодиї лєбо по тексту". Правда, по таким поступку нє бул ориґинални
у одношеню спрам рускей традицийней култури (Гавриїл Костельник
тиж руски язик мерал по "цудзих елементох" у нїм, а нє автохтоних
вредноецох хтори могли буц заєднїцке добро у медзиетнічних проце-
сох акултурализациї). Уж у таким методолоґийним поступку при селекциї
обачує ше власна креативносц Онуфрия Тимка.

У тексту и мелодийох обявених музичних записох, Онуфрий
Тимко ше у векшей мири препознава по самобутносци. Нєшка кед ше на
високим ступню компарациї и селекциї музичного народного скарбу
можу спатрац всестрани елементи народней творчосци, окреме же през
литературу постали приступнєйши записи музичного скарбу руского жительства на Карпатох и у Бачкей и Сриме, як и музичней творчосци
сушедних народох, обачлїве же Тимко правел таки вименки по яких би
могло повесц же у питаню нова вариянта тексту або мелодиї народней
рускей шпиванки. На тот факт єст писаного спозорйованя (М. Му-
шинка, Фолклор Руснацох Войводини, Нови Сад 1988, бок 27).

Поставя ше питане чи Онуфрий Тимко мал на то право? Вон бул
думаня же "народ после селїдби зменшал свою творчосц... Вироятно иста
причина наведла його младеж да пожичує од своїх сушедох і
мелодиї и да под нїх подклада нашвидко зложени тексти без окрем-
ного поетского квалитета" (Тон, "Наша писня", I I I , ХСШІ). Оспорел
вредносц и автентичне автохтоне походзенє у першим шоре таких
шпиванкох за яки паралелу не могол найсц у руских матичних етнічних
облацох (у Карпатох). Розгранїченє на таким фудаменту допринєсло же
зоз музичного живота вихабени музични витвореня зоз фонду рускей
традицийней култури за хтори тримал же су "меншей културней
вредносци".

Кед ше уважи же народни скарб колективне витворене, же кажде
нове жридло, шпивак або приповедач, дава власне доприношенє колективно витвореней форми (тексту, мелодиї), вец и Онуфрий Тимко поступел на таки способ. Вон як високоморална особа, з вельку критичносцу
спрам етичних и естетских критерийох власней култури, ґу тому
професийно як греко-католіцки свяценїк обовязни у каждим своїм
поступку притримовац ше моралних нормох своей вирскей орґаниза-
( идейним прешвеченю, не могол вицерпиц вулґаризми и
або перверзию и нихилизм. У таких случайох "злєпшовал" текст ("Качур на долінє", наприклад). Преправянє тиж як українист, добри познаватель українскей култури (музики, усней народней творчосци, подобовей творчосци, иконоґрафиї, костимоґрафиї, народней архитектури), та и як прихильнік становиска же руска народна култура часц култури українского народу. Виправки такого характера обачлїви преважно у мелодийней обробки. Ице у периодзе медзи двома шветовима войнами Онуфрий Тимко давал порив же би ше чувало и почитовало руску народну музичну творчосц. Писал о уметнїцкей творчосци композиторох хтори були инспировани зоз народну творчосцу у карпатскей културней зони и тримал же таки витвореня можлїви и у бачко-сримских условийох ( О. Тимко, Нашо складателє, Руски календар 1935, С. Карловци 1934, 121 - 130).

У Студиї над писньовим материялом ("Наша писня", III том, бок
LХХІХ - ХСІ) обачлїва намира Онуфрия Тимка же би поставел основни
теоретично-наукови грунт за вреднованє, поровнованє и хаснованє
етномузичного скарбу югославянских Руснацох. Прейґ метрики, тематики,
форми и компарациї руски музични народни скарб Онуфрий Тимко кладзе
до музичней култури восточнославянского походзеня. Од такого
основного становиска Онуфрий Тимко не одступел анї у познєйшихписаних роботох.

Повторене виданє штирох томох кнїжки "Наша писня" виходзи у
року 80-рочнїци живота Онуфрия Тимка. На таки способ, попри "ожив-
йованя" музичного материялу з першей часци дзешецрочя пейдзешатих,
реафирмує ше етномузиколоґийна дїялносц у рускей традицийней култури:
Михайло Врабель остал зазначени як перши обявйовач наших руских
народних шпиванкох, Володимир Гнатюк як найплоднєйши, Дюра Биндас,
Осиф Костелник и Янко Хромиш (Бачи Горки) реафирматоре уж познатих
музично-литерарних вредносцох, Винко Жґанец по професийним приступе
ґу нотному записованю и обявйованю, а Онуфрий Тимко годзен буц
запаметани по пионирскей роботи же би ше здобуло обще знане о
рускей народней шпиванки, по витвореней класификациї за цо лєпше
и лєгчейше провадзенє ей жанровскей облапеносци и места у медзи-
етнїчних стикох (окреме з боку рускей етноґенези) и, вшелїяк, його
доприношеню же би ше музични материал хасновало. Онуфрий Тимко
зоз високим чувством, же мертви капитал народного скарбу менєй
вредзи як живи, таки цо у хаснованю, едну часц своей роботи и
музичней творчосци пошвецел рускей народней музичней творчосци. Не
погришел, бо успишно пополнел вельку пражнїну хтора загрожела же
етномузиколоґия при Руснацох останє забута обласц рускей култури.
Постояла потреба же би ше интеґрално видало музиколоґийне діло
Онуфрия Тимка, а з тей потреби виходзи основни квалитет його бронамирного, нєсебичного, вецейрочного закладаня и допомоги у вязи зоз
зоз пестованьом рускей традицийней култури.

Мено и етномузиколоґийна робота Онуфрия Тимка вошли до шорох
признатих югославянских етномузиколоґох. Медзи етномузиколоґами и
фолклористами спомина ше попри Цветка Рахимана, Винка Жґанца,
Милици Илиїн, Єрка Безича, Андрияни Ґойкович. Уважени є як еден
з перших членох Здруженя етномузиколоґох (1952) и познєйше югославянских фолклористох (1955). Покля му здравє допущовало участвовал на порядних рочних конґресох Союзу здруженьох фолклористох
Югославиї и гоч не подношел писани сообщена, през активни приступ
у розправох, як и зоз богатим етномузиколоґийним знаньом, здобул
високе уважованє медзи етномузиколоґами.

Остатнїх рокох, кед у значней мири звекшане интересованє за
руски музични скарб (найновши таки виглєдовацки етномузиколоґийни
проект запровадзени у Матици сербскей у рамикох обсяжней виглєдо-
вацкей роботи проф. Девича), вше ше вецей глєда Тимкова "Наша писня"
У роботи културно-уметнїцких музичних дружтвох тота кнїжка тиж так
вше потребнєйша бо ше руску народну шпиванку барз ридко тераз
преноши на традицийни усНи способ.

Перше виданє "Нашей писнї" уж давно розпредане и требало би
мац барз вельо щесца же би ше го од дакого могло прекупиц. Прето ше
уж вецей роки у видавательних планох НВРО "Руске слово" плановало
повторене видане, але пре скромни материялни средства першенство
доставали други капитални виданя. На тот завод приоритет достала
праве тота кнїжка. Скорей як цо ше почало зоз єй друкованьом було
ше потребне опредзеліц же на яки способ то зробиц. Було инициягиви
же би ше шицки три томи видало фототипно и же би ше ґу нім, як
нови том, додало нови Тимково записи. Медзитим, зоз тим поступком
би пришло до нєуедначеносци формох друкованя, цо би неґативно действовало на естетични випатрунок кніжки. Тиж так, превагло думанє
же у сучасним превидаваню народних писньох нєт потреби под ноти подписовац комплетни тексти, алє лєм перши строфи. Комплетни тексти
узвичаєне друковц такой после нотох. Прето так зробене и у тим повтореним виданю. Зоз тим автентичносц и естетични випатрунок злєпшани. Гоч превидаванє нє окончене фототипно, воно у подполносци затримало свойо капиталне значенє за руску културу.

Перше фототипне видане у Новинско-видавательней роботней
орґанизациї "Руске слово" була кнїжка Ґабра Костельника Гомзового
"З мойого валала. Идилски венец", обявена у Жовкви 1904. року.
Фототипне видане допринесло же би ше першу кнїжку на бачванско-
-сримским руским язику лєгчейше могло хасновац. Указало ше источа-
сно же фототипне видане барз добри способ же би ше сучасному читачови
оможлївело автентичне читанє бо тоти капитални виданя з рускей
културней творчосци нєшка чежко найсц.

Перше фототипне видане старшей рускей литератури окончене 1975.
року. Шейсц роки познєйше, 1981 року шлїдзи друга така програма:
фототипне видане зборнїка писньох угорских Руснацох "Русскій
соловей. Народная ліра или собраніе народньіхь пьсней на разньіхь
угро-русскихь нарьчіяхь" хтори пририхтал и видал Михайло Врабель у
Унґвару 1890. року Тото фототипне видане бул заєднїцки проект
НВРО "Руске слово" и Дружтва за руски язик и литературу. Видане 500
прикладнїки.

Зоз фототипним виданьом "Русского соловея" почина нови
подпроект у рамикох автентичного превидаваня капиталних дїлох хтори
маю окреме огромне значене за дефинованє розвойней ориєнтациї
култури югославянских Руснацох. Розпочало ше зоз превидаваньом
зборнїкох руских народних писньох. Прето шлїдзело фототипне видане
записох Володимира Гнатюка "Етнографічні матеріяли з угорської
Руси" у пейцох томох: Угорські духовни вірні, І том, 1985 року
Байки, леґенди, істор. перекази, новелі, анеґдоти - з Бачки, II том,
1986 року; Казки з Бачки, I I I том, 1986. року; І західні угорсько-
руські комітати, II Бач - Бодроґський комітат, IV том, 1986. року.

Фототипне видане Гнатюкових фолклористичних записох прова-
дзи и V том, але то Гнатюково писани розправи другого характера.
Тот материял преложени на руски литературни язик и спада ґу другому
проекту видавательней дїялносци НВРО "Руске слово" а то нове
видаване позбераних творох авторох зоз шорох руских творчих моцох,
починаюци од нового виданя писаного материялу Гавриїла Костельника
1970. року, по найновше видане вибору написаних дїлох Силвестера
Саламона 1989 року.

Интеґралне видане етномузиколоґийних писаних роботох Онуфрия
Тимка "Наша писня" стої медзи фототипним виданьом и новим виданьом
шицких дїлох єдного автора.

Зоз превидаваньом штиритомного зборнїка "Наша писня", прейґ
Врабельового и Гнатюкових зборнїкох, хтори уж доступни як фототипне
видане, приходзи ше вше баржей ґу виполнєню общей културней и фа-
ховей потреби же би ше успишно могло хасновац вкупни музични фонд
традицийней култури югославянских Руснацох. Нароком ше прескочело
зборні к Руских народних писньох хтори пририхтали Дюра Биндас и Осиф
Костелник под назву "Южнославянских Русинох народни писнї", а
видало 1927. року Руске народне просвитне дружтво и зборнїк Винка
Жґанца "Песме југословенских Русина" зоз 1946. року. Тоти зборнїки
по хронолоґийним шоре мали би першенство, але у зборнїку "Наша
писня" облапени автентични писнї або їх вариянти яки обявели Дю.
Биндас, О. Костелник и В. Жґанец. Понеже Онуфрий Тимко увагу по-
ложел не л ем на змист писньох, але и на нотни музични запис, а ґу
тому дал основну оцену виведзену зоз компаративней и функционалней
методолоґийней анализи, вишло же ше зоз Тимковим ділом у превиданю
баржей помоги є процес интересованя за традицийну музичну творчосц
Руснацох и же з паралелним цеком будзе змоцнени руски музични живот.

Онуфрий Тимко ше дакеди подписовал под псевдонимом ТОН.
Вибрал себе кратке, ефектне назвиско за подписоване при мелоди-
йох хтори зложел. Хасновал го дзечне у етномузиколоґийней дїялно-
сци.Прето основни упечаток же ше у руским музичним живоце непре-
ривно буду преплетац мено и псевдоним Онуфрия Тимка и же неупуте-
ним будзе чудне як ше то до єдного музичного фону так успишно
зляли два творчи нємири: систематични етномузиколоґ Онуфрий Тимко
и ТОН, складатель музики народного типу.

Любомир Медєши